...Міг би сидіти ступкоподібно

..Він міг би сидіти розжиріло та ступкоподібно у президії на урочистому вечері, у нього могла б бути квартира у буржуазному глямур-гетто київського середмісття, дорогі авто, кафедра або й ректорство ув інституті на Ярославівому Валу, у нього могли б бути два-три покоління нащадків-мажорів, нащадків-дегенератів та цілі вантажівки отруйно-смарагдової баксоти

Могли б - але Господь врятував його від цієї ганьби, його надто рано як на міщанські стандарти, покликано було до тих вищих та симетричних світів, які ми називаємо вкраїнською Вальхалою

Він лишився спогадом про дивну та страшну добу, спогадом про роковане друге відродження із росіянами та євреями на українських закорках, які то послаблювали, то знову стискали колючий ошийник на українському горлі, але ми вперто крізь напівпрочинене віконце розстрільної камери намагалися хапнути якомога більше солоного атлантичного повітря, повітря холодної та безпритульної свободи, повітря завжди квітучих та бездонних травневих гаїв

Він лишився одним із символів призабутого та погано розтулмаченого герметизму 1960-их
Він долучився до недовгої та аматорської - та все ж таки потужної - дешифровки карпатської Гіпербореї у "Тінях"

Чорно-білий Київ, у якому по ресторанах вільно замовити музикам "Червону руту" - це його Київ, якого ми не знаємо і який нам інколи сниться і якого не буде більше ніколи

Принаймні добре, що ніхто з нас не доживе до 74 років...

Олег ЯНЧЕНКО