Меморандум щодо ювілею митрополита УГКЦ Андрея Шептицького
Нещодавно в Україні дуже скромно відзначено ювілей видатного митрополита Української Греко- католицької церкви Андрея Шептицького – практично все обмежилося суто церковними заходами, що ми вважаємо недостатнім не тільки для розуміння цієї всеукраїнської постаті, але й для нашого національного розвитку в умовах російсько- української Широкої війни.
Тому експертна рада з питань культури, духовності та інформаційної політики Народного Руху України вважає необхідним привернути увагу рухівської спільноти, як і також всієї патріотичної громадськості, до постаті митрополита Андрея Шептицького з наступних позицій, залишаючи поза нашою політичною увагою суто пастирську, церковну його діяльність.
1. Шептицький і будівництво самостійної України
Актуальними залишаються дії та настанови митрополита щодо відновлення єдності української Христової Церкви без поділу на канонічну залежність від чужих столиць. На жаль, змушені констатувати, що попри приязні стосунки між лідерами ПЦУ та УГКЦ питання відновлення єдності не обговорюється в українських церквах навіть на теоретичному рівні. Тривожно, що навіть в середовищі церкви, яку очолював митрополит Шептицький, не ставиться голосно питання щодо виконання його заповіту про єдину Христову церкву з патріаршим центром у Києві.
До речі, при всій повазі до Риму, як столиці католицької церкви, маємо нагадати вірним УГКЦ, що Рим далеко не в усьому підтримував митрополита Андрея, навіть боячись адресувати йому листи, як митрополиту львівському. Невипадково навіть Папа Іван Павло II канонізував львівського єпископа РКЦ, що всіляко за життя заважав митрополиту Андрею, але Ватикан досі не канонізував Шептицького. Тому ми, як рухівці, маємо нагадати гасло: Москва нам не мати, але й Рим нам не батько.
2. Шептицький і польське питання
Будучи за походженням поляком, вихованим у польській культурній та національній традиції, владика Андрей Шептицький став правдивим пастирем українського народу. Попри належність його родини до польщизни (брат Станіслав навіть був начальником генерального штабу Війська Польського) він показав вияв братньої любові, що є особливо актуальним сьогодні при нарощуванні в польському суспільстві українофобії (боротьба з символами ОУН – УПА, негація щодо постатей Бандери і Шухевича тощо). Тому широке поширення інформації про митрополита Шептицького могло би бути однією з непрямих відповідей українців на польську українофобію.
3. Шептицький і єврейське питання
Загальновідомим є факт, що митрополит Андрей особисто врятував від німецьких нацистів біля 150 єврейських дітей, при цьому навіть заборонивши їх охрещувати, щоб вони збереглися у своїй вірі. В той же час маємо бачити і голосно про це говорити, що євреї досі не визнали митрополита Андрея Шептицького праведником народів світу і якщо євреї хочуть порозуміння з українцями замість продовження махання жупелом антисемітизму, то мають віддати належну шану українському митрополитові.
4. Шептицький і російське питання
Мало хто знає, що владика Андрей заснував російський вікаріат УГКЦ, цілком логічно вважаючи, що українська церква має право і обов’язок дбати про українців, які освоїли Сибір, північний Казахстан, Поволжя, Далекий Схід та інші простори. Звісно, у часі війни неможливо всерйоз говорити про продовження практики митрополита Андрея, але принаймні на рівні експертному українська суспільна думка вже має виробляти шляхи співжиття з російським сусідом після закінчення війни, тримаючи на думці перш за все українське населення РФ.
Тому, зокрема, вважаємо необхідним запропонувати створення на державно- громадському рівні Інституту вивчення Росії (Інститут вивчення Африки вже є, а сусідньої Росії – нема), як і також вироблення майбутньої української політики щодо Татарстану, Саха- Якутії, Башкортостану, Дагестану, Ічкерії та інших держав, які постануть на розваленій РФ.
Ухвалено на онлайн-сесії експертної ради з культури, духовності та інформаційної політики Народного Руху України 12 вересня 2025 року.
Зауваження: деякі експерти були за виключення негації щодо Риму.
Тому експертна рада з питань культури, духовності та інформаційної політики Народного Руху України вважає необхідним привернути увагу рухівської спільноти, як і також всієї патріотичної громадськості, до постаті митрополита Андрея Шептицького з наступних позицій, залишаючи поза нашою політичною увагою суто пастирську, церковну його діяльність.
1. Шептицький і будівництво самостійної України
Актуальними залишаються дії та настанови митрополита щодо відновлення єдності української Христової Церкви без поділу на канонічну залежність від чужих столиць. На жаль, змушені констатувати, що попри приязні стосунки між лідерами ПЦУ та УГКЦ питання відновлення єдності не обговорюється в українських церквах навіть на теоретичному рівні. Тривожно, що навіть в середовищі церкви, яку очолював митрополит Шептицький, не ставиться голосно питання щодо виконання його заповіту про єдину Христову церкву з патріаршим центром у Києві.
До речі, при всій повазі до Риму, як столиці католицької церкви, маємо нагадати вірним УГКЦ, що Рим далеко не в усьому підтримував митрополита Андрея, навіть боячись адресувати йому листи, як митрополиту львівському. Невипадково навіть Папа Іван Павло II канонізував львівського єпископа РКЦ, що всіляко за життя заважав митрополиту Андрею, але Ватикан досі не канонізував Шептицького. Тому ми, як рухівці, маємо нагадати гасло: Москва нам не мати, але й Рим нам не батько.
2. Шептицький і польське питання
Будучи за походженням поляком, вихованим у польській культурній та національній традиції, владика Андрей Шептицький став правдивим пастирем українського народу. Попри належність його родини до польщизни (брат Станіслав навіть був начальником генерального штабу Війська Польського) він показав вияв братньої любові, що є особливо актуальним сьогодні при нарощуванні в польському суспільстві українофобії (боротьба з символами ОУН – УПА, негація щодо постатей Бандери і Шухевича тощо). Тому широке поширення інформації про митрополита Шептицького могло би бути однією з непрямих відповідей українців на польську українофобію.
3. Шептицький і єврейське питання
Загальновідомим є факт, що митрополит Андрей особисто врятував від німецьких нацистів біля 150 єврейських дітей, при цьому навіть заборонивши їх охрещувати, щоб вони збереглися у своїй вірі. В той же час маємо бачити і голосно про це говорити, що євреї досі не визнали митрополита Андрея Шептицького праведником народів світу і якщо євреї хочуть порозуміння з українцями замість продовження махання жупелом антисемітизму, то мають віддати належну шану українському митрополитові.
4. Шептицький і російське питання
Мало хто знає, що владика Андрей заснував російський вікаріат УГКЦ, цілком логічно вважаючи, що українська церква має право і обов’язок дбати про українців, які освоїли Сибір, північний Казахстан, Поволжя, Далекий Схід та інші простори. Звісно, у часі війни неможливо всерйоз говорити про продовження практики митрополита Андрея, але принаймні на рівні експертному українська суспільна думка вже має виробляти шляхи співжиття з російським сусідом після закінчення війни, тримаючи на думці перш за все українське населення РФ.
Тому, зокрема, вважаємо необхідним запропонувати створення на державно- громадському рівні Інституту вивчення Росії (Інститут вивчення Африки вже є, а сусідньої Росії – нема), як і також вироблення майбутньої української політики щодо Татарстану, Саха- Якутії, Башкортостану, Дагестану, Ічкерії та інших держав, які постануть на розваленій РФ.
Ухвалено на онлайн-сесії експертної ради з культури, духовності та інформаційної політики Народного Руху України 12 вересня 2025 року.
Зауваження: деякі експерти були за виключення негації щодо Риму.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |