Митрополит Андрей Шептицький і розкол ОУН

Сила морального авторитету митрополита Андрея Шептицького полягала у тому, що він мав відвагу публічно обстоювати свою думку, незважаючи на інші авторитети.

Саме тому він мав складні взаємини з ОУН. Зокрема митрополит не підтримував революційні форми і методи боротьби. Скажімо, він засудив ліквідацію українця Бабія, якого ОУН вважала зрадником. Він не бачив у ньому зрадника, а українця з відмінними поглядами.

Митрополит засудив атентат на польського прем’єр-міністра Перацького. Водночас надав своє благословення А.Мельнику, коли той повідомив його, що вимушений їхати за кордон, щоб зайняти становище Голови ПУН й ОУН. Не підтримав розкол ОУН у 1940 році. Доклав великих зусиль, щоб його залагодити. Загалом намагався не допускати розбирання в українському таборі. І при цьому мав безумовний авторитет серед українських націоналістів.

У лині 1941 року після проголошення у Львові державного правління митрополит звернувся з листом до Голови ОУН Андрія Мельника:

- «Високоповажаний пане полковнику!
Все українське громадянство домагається як умову, конечно потрібну, Ваше порозуміння з Бандерою та зліквідування так страшного, шкідливого для української справи, роздору.
Видається немислиме, щоб Організація Українських Націоналістів приносила нам по большевицькій навалі домашню війну і всі нещастя, які вона спричинює.
Ми признали п. Стецька Ярослава як Вашого й Степана Бандери підлеглого, не входячи у Ваші внутрішні спори. Прохаю прийняти це до відома.
Очікую відповіді про Ваше повне порозуміння.
Хай Бог благословить.
Щирий привіт
+ Андрей митрополит
Львів, дня 7 липня 1941 р.»

З листа видно наскільки для митрополита було важливим, щоб усі політичні сили об’єдналися навколо ідеї незалежності України. У цій єдності митрополит бачив якщо не запоруку успіху, то, принаймні, серйозність і зрілість українців у ставленні до питання української державності.

Як нам сьогодні бракує лідерів формату митрополита Андрея!

Богдан ЧЕРВАК