Людина, що підписала угоду з Петлюрою
4 серпня день пам’яті Зеєва Жаботинського - націоналіста, публіциста та політика, який залишив визначний слід у державотворенні Ізраїлю, у його становленні і в тому, що ця колись фантастична ідея відбулася.
Зеєв (Володимир) Жаботинський – народився у Одесі 18 жовтня 1880 року. Одними з найбільших його потрясінь в житті були криваві погроми, які прокотилися Російською імперією на початку ХХ століття. Тоді він вирішив будь-якою ціною боротися з антисемітизмом, а ще покласти максимум зусиль для відродження єврейської держави. Він почав вивчати рідну мову, розірвав зв’язки зі своїм колишнім оточенням, незабаром перестав писати у загальній пресі.
Жаботинський як ніхто знав та розумів, що таке справжній націоналізм. Він знав, на що готовий йти задля створення єврейської держави і тому підтримував тих, хто мріяв про українську. Ще тоді, в Російській імперії він звернувся до євреїв із закликом підтримати місцеві національні рухи, особливо – українців. Бо вони – сильні союзники у боротьбі проти спільного ворога. Жаботинський казав: «Я, націоналіст, за жадну ціну не визнаю себе в Росії громадянином другої кляси. Я вважаю себе принципово таким самим господарем у цій державі, як і росіянин; я вимагаю, щоб держава пристосовувалася до моїх національних вимог точнісінько так, як вона мусить пристосовуватися до вимог росіян, українців, поляків, татар тощо».
Він був єдиним публіцистом, що передбачив створення української та єврейської держав, коли це здавалося чимось нездійсненним.
Жаботинський зробив усе можливе, аби протидіяти погромам в Україні у 1917-1920 роках. Він був ініціатором створення єврейських збройних формувань для захисту від погромів. Але це рішення було відхилене Центральною Радою.
«Коли я помру, ви можете написати на моїй могилі: «Це людина, що підписала угоду з Петлюрою», – казав Жаботинський. У цій угоді з Петлюрою йшлося про створення загонів єврейської збройної міліції як складової армії Української Народної Республіки. Підписуючи угоду, Жаботинський сподівався, що війська Директорії рішуче придушуватимуть будь-які спроби погромів на зайнятій ними території. Він казав: «…ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, «погромниками». ... я добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів».
Під час Першої світової Жаботинський воював у складі створеного ним самим Єврейського легіону британської армії. Після війни створив у Єрусалимі єврейську самооборону, що стала зародком ізраїльських збройних сил. 1920 року самооборона дала відсіч арабським екстремістам, що намагалися влаштувати погром. Британська влада звинуватила Жаботинського й засудила до 15 років каторги. Але світова громадськість висловила протест, і його невдовзі відпустили.
На жаль, Жаботинський не встиг побачити на власні очі ті речі, які він предбачив – ані незалежну Державу Ізраїль, ані Україну. Він помер 4 серпня 1940 року у Нью-Йорку і заповів поховати себе у Єрусалимі.
Його перепоховали в 1964 році на горі Герцля.
Сергій ЧАПЛИГІН
Зеєв (Володимир) Жаботинський – народився у Одесі 18 жовтня 1880 року. Одними з найбільших його потрясінь в житті були криваві погроми, які прокотилися Російською імперією на початку ХХ століття. Тоді він вирішив будь-якою ціною боротися з антисемітизмом, а ще покласти максимум зусиль для відродження єврейської держави. Він почав вивчати рідну мову, розірвав зв’язки зі своїм колишнім оточенням, незабаром перестав писати у загальній пресі.
Жаботинський як ніхто знав та розумів, що таке справжній націоналізм. Він знав, на що готовий йти задля створення єврейської держави і тому підтримував тих, хто мріяв про українську. Ще тоді, в Російській імперії він звернувся до євреїв із закликом підтримати місцеві національні рухи, особливо – українців. Бо вони – сильні союзники у боротьбі проти спільного ворога. Жаботинський казав: «Я, націоналіст, за жадну ціну не визнаю себе в Росії громадянином другої кляси. Я вважаю себе принципово таким самим господарем у цій державі, як і росіянин; я вимагаю, щоб держава пристосовувалася до моїх національних вимог точнісінько так, як вона мусить пристосовуватися до вимог росіян, українців, поляків, татар тощо».
Він був єдиним публіцистом, що передбачив створення української та єврейської держав, коли це здавалося чимось нездійсненним.
Жаботинський зробив усе можливе, аби протидіяти погромам в Україні у 1917-1920 роках. Він був ініціатором створення єврейських збройних формувань для захисту від погромів. Але це рішення було відхилене Центральною Радою.
«Коли я помру, ви можете написати на моїй могилі: «Це людина, що підписала угоду з Петлюрою», – казав Жаботинський. У цій угоді з Петлюрою йшлося про створення загонів єврейської збройної міліції як складової армії Української Народної Республіки. Підписуючи угоду, Жаботинський сподівався, що війська Директорії рішуче придушуватимуть будь-які спроби погромів на зайнятій ними території. Він казав: «…ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, «погромниками». ... я добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів».
Під час Першої світової Жаботинський воював у складі створеного ним самим Єврейського легіону британської армії. Після війни створив у Єрусалимі єврейську самооборону, що стала зародком ізраїльських збройних сил. 1920 року самооборона дала відсіч арабським екстремістам, що намагалися влаштувати погром. Британська влада звинуватила Жаботинського й засудила до 15 років каторги. Але світова громадськість висловила протест, і його невдовзі відпустили.
На жаль, Жаботинський не встиг побачити на власні очі ті речі, які він предбачив – ані незалежну Державу Ізраїль, ані Україну. Він помер 4 серпня 1940 року у Нью-Йорку і заповів поховати себе у Єрусалимі.
Його перепоховали в 1964 році на горі Герцля.
Сергій ЧАПЛИГІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |