Куплена могила

Дивний день.
Прочитав оповідання Ореста Сомова "Самогубець". (Був такий письменник - кажуть Гоголь ще до Гоголя).

Сьогодні ж почув докладну сільську історію про жіночку-самогубцю, яка в епоху Юліних кредитів шось напартачила з "державною худобою" і повісилася.

Надвечір об'явився ще один самогубця - з Лінкін Парк.

Що воно таке? З оповідання Ореста Сомова розібрав: будь-яке самогубство має співучасників.

Ах, ах. Ні, не тих, що в петлю штовхають чи проклинають якось. А якось здвигають плечима. Або ще й підбадьорюють, коли треба строжить.

Це вже забуте переживання Святої Гетьманщини - в її нутрі виріс Орест Сомов. У Гетьманщині навіть розлучена жінка переживалася як спільний "громадський гріх". А задавнений борг був проблемою не лише боржника, але й рівною мірою позичальника.

От село Голінка Прилуцького полку - класика. Козак не міг віддати борг сусіду - багатому козаку Прокопенку. Прокопенко вже помирав, а сусіда все ніяк. Прокопенко мучився не менш боржника, а тоді сказав: "Не переживай. Просто поховай мене на своїй землі - і ми квити".

Так і зробив той сусіда. Могила досі стоїть під кленами в городі у нащадків того боржника.
"Куплена могила" її називають. Хоч по суті могила "Викупна".

Ростислав МАРТИНЮК