Кулеметник Шевченко влучив у ціль: Соколов - сепаратист!

Мишача метушня у кабінеті міського голови щодо причетності (чи непричетності) його до “сепаратистів” викликає у більшості спочатку сміх, але згодом щиру відразу.

З одного боку Олександр Володимирович виглядає, як той равин, якого звинуватили, що у нього донька повія, хоч насправді у нього тільки син.

З іншого, оскільки він так швидко відреагував на не дуже резонансне звинувачення у “сепаратизмі” (ну кого зараз здивуєш гучними словами), складається враження, що кулеметник 41-го батальйону має рацію.

Не став би я писати, якби цією “виставою” не були поставлені під сумнів слова мого товариша по службі Олександра Шевченка. Хочу підтримати його думку, звернути увагу громадськості на ширше коло осіб, і пропоную роздивитися справжнє обличчя чернігівських владців на одному життєвому прикладі.

Я працював продавцем чернігівського магазину “Сафарі” (ПП “Сварог-99”) майже два роки — з літа 2012 року. Працював до самого призову 15 травня 2014 року. Навіть напередодні директор не пустив мене раніше додому.

Згідно українського законодавства, мобілізованому зберігається його робоче місце, і йому за місцем роботи нараховується середня заробітна плата. Багато підприємств відправили своїх працівників на війну. Хоч і терплять матеріальні втрати, продовжують підтримувати солдатів не тільки заробітною платою, але й іншою допомогою, до якої їх ніхто не зобов`язував, крім власної совісті.

Та тільки не мої колишні роботодавці, що пожалкували навіть офіційну “мінімалку”. Вже влітку з телефонних розмов я з подивом дізнався, що був скорочений незадовго до призову, і навіть був “заздалегідь про це попереджений”. Єдина зрозуміла причина — жадібність власників магазину. А також впевненість, що можна безкарно знехтувати законом, і повна відсутність будь якого почуття громадянського обов`язку.

Магазин “Сафарі” знаходиться на розі вул. П`ятницької та просп. Перемоги, торгує мисливськими товарами. Цей бізнес приносить дохід двом відомим в місті людям — Дмитру Шевчуку і Віктору Бистрову. Обидва можуть давати накази або забороняти директору магазину.

Пан Бистров — член команди Олександра Соколова. В органах місцевої влади з 2006 року. Начальник фінансів міста, заступник міського голови. Як і міський голова, позує перед пресою у національному вбранні, любить далекі відрядження. Нещодавно супроводжував гуманітарний вантаж у зону АТО, який зібрали чернігівці для солдатів.

Однією рукою ця людина роздає громадську допомогу солдатам, іншою ж дає відмашку директору підприємства звільнити “заднім числом” з роботи солдата того ж чернігівського батальйону.

Олександр Соколов і його заступники — як пальці однієї руки, і є частиною великого бюрократичного організму. Серед них є розумні, освічені, і навіть талановиті люди. Вони могли бути корисними суспільству, якби свої таланти поставили на службу суспільству. Але тільки дві речі спонукають їх до активної діяльності — жадоба влади і власне збагачення!
Багато разів Олександру Соколову і його команді доводилось перефарбовуватись у різні партійні кольори, щоб зберегти владу в місті. Останні роки довелося жити за відомими “поняттями”. Не збанкрутував би Віктор Бистров, якби протягом літа-осені моєї служби магазин виплатив кілька тисяч гривень. (Та і я б не розбагатів.) Але така поведінка абсолютно протирічить “поняттям” - платити батраку “нізащо”. Навіть якщо він призванний суспільством захищати, в тому числі і спокій власника бізнесу.

Якщо у Чернігів ввійдуть петлюрівці-бандерівці, Олександр Володимирович разом Віктором Едурдовичем одягнуть шаровари і стануть танцювати гопака. Тільки щоб лишитись у владі і зберегти бізнеси. Але, здається, найкраще для них буде, якщо місто візьмуть россіяни, чи ополчення ДНР. Це гарантуватиме збереження звичної для них системи супільних стосунків.
І не показові поїздки з чужими подарунками бійцям, а таємний саботаж по-справжньому характеризує цих людей. Все-таки кулеметник 41-го батальйону влучив у ціль!

Нагадаємо, журналісти перевірили кабінет мера на ознаки сепаратизму.

Іван ЛОГІН,

солдат 41-го батальйонуВисокий вал