Крута Леся

Мабуть кращого відгуку про Лесю Українку я ще не зустрічала.

- Лісова пісня? Ненавиджу цей твір.

- Чому? - питаю обережно.
- Та тому що він мені так зайшов, що аж, аж.

- Тобто, вразив емоційно?
- Терпіти цього не можу.

- Розумію.
- Ні, ну от можна бути таким додіком? Очкозавр, рептилоїд.

- Це ти про кого?
- Про Лукаша. Мамаша йому каже, що Мавка відьма, а воно й повірило. Мавка просто злякалася того, що в печері сидить, поблідла, а Лукашеві це бачте, не сподобалося. Кончений.

- Терпіти не можу таких творів, які кажуть, зараз буде все добре, а ніфіга не добре. Це як в Американському фільмі на руках у героя гине його друг і каже йому на прощання, все буде добре і вмирає. Ну і де в біса це добре? Так і в лісовій пісні. Мавка гине. Душа в сопілці – і це мовляв, усе добре, душа вічна. Тільки ж ні біса не добре. А дура та, що дерево таки спалила. Відьма кончена. Ненавиджу таке читати. Батько Лукаша пообіцяв лісовій нечисті, що буде те дерево берегти, за що лісовики його поважали. То ця відьма Лукашева таки ж спалила. Так ще й рятуй того додіка Лукаша. Мавка через НЬОГО гине. Придурок.

- А хіба ти не дізнався щось нове про наших духів, русалок, лісовиків.
- Ні, я вже знав про них, я ж прочитав усі книжки Анджея Сапковського. Але, якщо врахувати, що той твір Леся Українка написала ще тоді (!), в той час придумала таку фантасмагорію, крута була тьотка!

Лариса НІЦОЙ