Коли православіє не московське...
Потрапив наче на Афон посеред Англії ))
Незабутні враження від відвідин Патріаршого Ставропігійного монастиря Іоанна Хрестителя ( Patriarchal Stavropegic Monastery of St John the Baptist - Essex ) в графстві Эссекс, який було засновано в 1959 р. афонським подвижником святим Софронієм Ессекським. Це справді наче дивом перенесений закуток Святої Гори Афон посеред Англії. Водночас обитель є дещо незвичною у нашому традиційному розумінні. Вона складається з двох окремих частин - чоловічої та жіночої, які є якби двома обителями у складі однієї, над якими духовно керує один ігумен. Ну і, на відміну від Афону, сюди вільно можуть приїздити жінки))
Всі монахи і монахині тут дуже привітні, по-євангельські гостинні та ввічливі, у всіх на обличчях невимушені посмішки, від яких якось по особливому віє любов'ю і добром... Як це сильно контрастує з нашими вітчизняними монахами з чомусь часто перекошеними обличчями, якимись озлобленими поглядами та хамсько-зневажливою поведінкою (незалежно від назв юрисдикцій). Не знаю, у чому причина такої разючої відмінності. Можливо, причина у вихованні і культурі, а можливо і в самій духовній традиції (яка у нас була значною мірою викривлена та зіпсована як в часи московської, так і особливо совєтської окупації).
Особлива відмінність Ессекського монастиря - тут віддають перевагу (як серед монахів, так і вірян) практичному застосуванню містичного досвіду давньої східнохристиянської традиції, відомої як ісихазм. Замість сліпого та бездумного виконання уставних обрядів, тут віддається перевага практикуванню безперервної "сердечної" Ісусової молитви. У будні дні, замість звичайних щоденних вечірніх та ранішніх богослужінь, тут у монастирі практикується спільне (соборне) читання всіма Ісусової молитви. Така собі спільна кількагодинна "медитація". У вечорі з 17.30 у храмі без вікон та світла при майже повній темряві всі дві години безперервно читають Ісусову молитву на п'ятьох мовах: англійською, грецькою, церковно-слов'янською, французькою та румунською - по черзі. Так триває безперервно дві години поспіль. Після цього о 19.30 ченці та віряни йдуть до спільної трапези вечеряти, а потім спати. Підйом о 04.30 ранку. О 05.00 ранку знову у храмі у напівтемряві починається двохгодинне читання Ісусової молитви. Невеличкі промені світла випромінюються лише від кількох лампадок перед іконами. Спершу, коли заходиш до храму, то очі у темряві нічого не бачать. Проте через 5 - 7 хвилин очі починають звикати і ти починаєш все більш-менш бачити. Водночас погляд не розсіюється по сторонах і більше зосереджується на вогнику від лампадки, допомагаючи краще зосередитись на читанні Ісусової молитви.
Таку ісихастську практику запровадив тут засновник монастиря св. Софроній Ессекський, який понад 20 років подвизався на Святій Горі Афон. Він був духовним учнем і послідовником відомого святого ХХ ст. прп. Силуана Афонського. Після його смерті він стає спочатку затворником на Карульських скелях, а з 1942 р. - духівником стародавнього афонського монастиря Агіу Павлу. В 1959 перебирається до Великобританії, де засновує у графстві Ессекс монастир. Як писав про нього о. П. Прутяну, "він здійснив, мабуть, найбільш радикальну літургічну реформу ХХ століття. У своєму монастирі в Англії, де подвизаються ченці та черниці різних національностей, він замінив утреню, вечірню та часи Ісусовою молитвою, яка здійснюється приблизно по дві години вранці та по дві години увечері. Хоча спочатку ця «революція» здавалася дивною і навіть скандальною, незабаром критика стихла, а ще через якийсь час цю практику почали переймати і в інших чернечих громадах".
Подібну практику раніше я зустрічав лише в окремих відлюдницьких чернечих келіях на Афоні, і то не всюди. Тож було досить цікаво і корисно долучитись до цієї живої східнохристиянської традиції у великому монастирі.
З власного досвіду можу засвідчити, що це дуже корисна духовна практика, яка дозволяє глибше, по справжньому зрозуміти нашу древню, але водночас майже забуту і втрачену східнохристиянську ісихастську містичну традицію.
А ще на території монастиря не бере мобільний та інтернет- зв'язок, тож кілька днів життя тут мав змогу повністю відірватись від оточуючих проблем... ))
Живуть ченці від власної праці на монастирському фермерському господарстві.
Нині обитель має статус Патріаршої ставропігії в юрисдикції Вселенського Константинопольського Патріархату і є найбільшим православним монастирем у Великобританії.
Найціннішою святинею монастиря є могила св. Софронія Ессекського. Попри те, що засновник монастиря канонізований в лику святих, його мощі не виймають з могили (власне, як не виймали і мощі прп. Афанасія Афонського на Афоні чи прп. Антонія Печерського у Києві). Біля могили у підземній крипті постійно можна побачити людей різних національностей, які їдуть сюди помолитися з різних куточків Великобританії.
Збереглася у монастирі і келія прп. Софронія, в якій все залишилось, як було там в останні роки життя святого. Мій давній друг - племінник прп. Софронія о. Миколай (він захистився в Оксфорді і викладає в Ессекському університеті, і водночас є монахом та священиком Ессекського монастиря), який вже давно мене заохочував відвідати їхню обитель, люб'язно запросив мене до келії святого, де надів на мене скуф'ю преподобного і дав потримати палицю, з якою св. Софроній ходив останні роки життя.
Тут же, в монастирі, зберігаються оригінальні щоденникові рукописи прп. Силуана Афонського, які були св. Софронієм привезені з Афону до Англії і з часом перевидані на десятках мовах світу. Отримана можливість ознайомитись з оригінальними рукописами прп. Силуана Афонського для мене, звісно, стала особливою втіхою.
Під час відвідин обителі мав змогу поспілкуватися з ігуменом монастиря архімандритом Петром (Врізасом), з яким домовились про співпрацю та проведення спільних духовно-просвітницьких заходів. Зокрема, отримав від нього запрошення наступного разу провести лекцію про афонську спадщину та презентацію моєї книги про українського афонського старця Авакума (Вакарова), який був родом із Закарпаття і теж був духовним учнем прп. Силуана Афонського, і мав дружні стосунки з прп. Софронієм Ессекським.
Подорожував я до Ессекського монастиря разом з деканом богословського факультету Пряшівського університету у Словаччині о. Штефаном Пружинським. Початково це планувалась суто робоча поїздка. Але вона стала для мене справжньою духовною відрадою і втіхою після всього пережитого під час жахів війни та митарювань на чужині.
Тож рекомендую всім, хто перебуває у Великобританії, обов'язково побувати у цьому святому місці. А гостинність і щирість ченців монастиря тільки підсилять добрі враження))
Сергій ШУМИЛО
Незабутні враження від відвідин Патріаршого Ставропігійного монастиря Іоанна Хрестителя ( Patriarchal Stavropegic Monastery of St John the Baptist - Essex ) в графстві Эссекс, який було засновано в 1959 р. афонським подвижником святим Софронієм Ессекським. Це справді наче дивом перенесений закуток Святої Гори Афон посеред Англії. Водночас обитель є дещо незвичною у нашому традиційному розумінні. Вона складається з двох окремих частин - чоловічої та жіночої, які є якби двома обителями у складі однієї, над якими духовно керує один ігумен. Ну і, на відміну від Афону, сюди вільно можуть приїздити жінки))
Всі монахи і монахині тут дуже привітні, по-євангельські гостинні та ввічливі, у всіх на обличчях невимушені посмішки, від яких якось по особливому віє любов'ю і добром... Як це сильно контрастує з нашими вітчизняними монахами з чомусь часто перекошеними обличчями, якимись озлобленими поглядами та хамсько-зневажливою поведінкою (незалежно від назв юрисдикцій). Не знаю, у чому причина такої разючої відмінності. Можливо, причина у вихованні і культурі, а можливо і в самій духовній традиції (яка у нас була значною мірою викривлена та зіпсована як в часи московської, так і особливо совєтської окупації).
Особлива відмінність Ессекського монастиря - тут віддають перевагу (як серед монахів, так і вірян) практичному застосуванню містичного досвіду давньої східнохристиянської традиції, відомої як ісихазм. Замість сліпого та бездумного виконання уставних обрядів, тут віддається перевага практикуванню безперервної "сердечної" Ісусової молитви. У будні дні, замість звичайних щоденних вечірніх та ранішніх богослужінь, тут у монастирі практикується спільне (соборне) читання всіма Ісусової молитви. Така собі спільна кількагодинна "медитація". У вечорі з 17.30 у храмі без вікон та світла при майже повній темряві всі дві години безперервно читають Ісусову молитву на п'ятьох мовах: англійською, грецькою, церковно-слов'янською, французькою та румунською - по черзі. Так триває безперервно дві години поспіль. Після цього о 19.30 ченці та віряни йдуть до спільної трапези вечеряти, а потім спати. Підйом о 04.30 ранку. О 05.00 ранку знову у храмі у напівтемряві починається двохгодинне читання Ісусової молитви. Невеличкі промені світла випромінюються лише від кількох лампадок перед іконами. Спершу, коли заходиш до храму, то очі у темряві нічого не бачать. Проте через 5 - 7 хвилин очі починають звикати і ти починаєш все більш-менш бачити. Водночас погляд не розсіюється по сторонах і більше зосереджується на вогнику від лампадки, допомагаючи краще зосередитись на читанні Ісусової молитви.
Таку ісихастську практику запровадив тут засновник монастиря св. Софроній Ессекський, який понад 20 років подвизався на Святій Горі Афон. Він був духовним учнем і послідовником відомого святого ХХ ст. прп. Силуана Афонського. Після його смерті він стає спочатку затворником на Карульських скелях, а з 1942 р. - духівником стародавнього афонського монастиря Агіу Павлу. В 1959 перебирається до Великобританії, де засновує у графстві Ессекс монастир. Як писав про нього о. П. Прутяну, "він здійснив, мабуть, найбільш радикальну літургічну реформу ХХ століття. У своєму монастирі в Англії, де подвизаються ченці та черниці різних національностей, він замінив утреню, вечірню та часи Ісусовою молитвою, яка здійснюється приблизно по дві години вранці та по дві години увечері. Хоча спочатку ця «революція» здавалася дивною і навіть скандальною, незабаром критика стихла, а ще через якийсь час цю практику почали переймати і в інших чернечих громадах".
Подібну практику раніше я зустрічав лише в окремих відлюдницьких чернечих келіях на Афоні, і то не всюди. Тож було досить цікаво і корисно долучитись до цієї живої східнохристиянської традиції у великому монастирі.
З власного досвіду можу засвідчити, що це дуже корисна духовна практика, яка дозволяє глибше, по справжньому зрозуміти нашу древню, але водночас майже забуту і втрачену східнохристиянську ісихастську містичну традицію.
А ще на території монастиря не бере мобільний та інтернет- зв'язок, тож кілька днів життя тут мав змогу повністю відірватись від оточуючих проблем... ))
Живуть ченці від власної праці на монастирському фермерському господарстві.
Нині обитель має статус Патріаршої ставропігії в юрисдикції Вселенського Константинопольського Патріархату і є найбільшим православним монастирем у Великобританії.
Найціннішою святинею монастиря є могила св. Софронія Ессекського. Попри те, що засновник монастиря канонізований в лику святих, його мощі не виймають з могили (власне, як не виймали і мощі прп. Афанасія Афонського на Афоні чи прп. Антонія Печерського у Києві). Біля могили у підземній крипті постійно можна побачити людей різних національностей, які їдуть сюди помолитися з різних куточків Великобританії.
Збереглася у монастирі і келія прп. Софронія, в якій все залишилось, як було там в останні роки життя святого. Мій давній друг - племінник прп. Софронія о. Миколай (він захистився в Оксфорді і викладає в Ессекському університеті, і водночас є монахом та священиком Ессекського монастиря), який вже давно мене заохочував відвідати їхню обитель, люб'язно запросив мене до келії святого, де надів на мене скуф'ю преподобного і дав потримати палицю, з якою св. Софроній ходив останні роки життя.
Тут же, в монастирі, зберігаються оригінальні щоденникові рукописи прп. Силуана Афонського, які були св. Софронієм привезені з Афону до Англії і з часом перевидані на десятках мовах світу. Отримана можливість ознайомитись з оригінальними рукописами прп. Силуана Афонського для мене, звісно, стала особливою втіхою.
Під час відвідин обителі мав змогу поспілкуватися з ігуменом монастиря архімандритом Петром (Врізасом), з яким домовились про співпрацю та проведення спільних духовно-просвітницьких заходів. Зокрема, отримав від нього запрошення наступного разу провести лекцію про афонську спадщину та презентацію моєї книги про українського афонського старця Авакума (Вакарова), який був родом із Закарпаття і теж був духовним учнем прп. Силуана Афонського, і мав дружні стосунки з прп. Софронієм Ессекським.
Подорожував я до Ессекського монастиря разом з деканом богословського факультету Пряшівського університету у Словаччині о. Штефаном Пружинським. Початково це планувалась суто робоча поїздка. Але вона стала для мене справжньою духовною відрадою і втіхою після всього пережитого під час жахів війни та митарювань на чужині.
Тож рекомендую всім, хто перебуває у Великобританії, обов'язково побувати у цьому святому місці. А гостинність і щирість ченців монастиря тільки підсилять добрі враження))
Сергій ШУМИЛО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |