реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Кого ідеологічно обслуговують свята 23 Лютого і 8 Березня в Україні?

Після скасування відзначення радянських "жовтневих" свят (7-8 листопада) найбільш суперечливими з офіційних свят в Україні залишаються 23 Лютого, що з 1999 року відзначається як День захисника Вітчизни та 8 Березня. Поява першого свята пов’язана з підписанням В.Ульяновим-Леніним 15(28) січня 1918 року Декрету Раднаркому про створення Робітничо-селянської Червоної армії. Символічно, що вже наступного дня відбувся бій під станцією Крути на Чернігівщині між збройними загонами більшовиків під проводом М.Муравйова і захисниками Української Народної Республіки(УНР), яка була проголошена 22 січня 1918 року ІV-м Універсалом Центральної Ради. Для патріотів України саме цей день — 29 січня 1918 року за новим григоріанським календарем — є Днем Героїв Крут — святом української зброї або Днем захисника Вітчизни.
Звідки ж тоді взялося 23 Лютого і кому воно потрібне сьогодні?
З певних причин святкування першої річниці створення РСЧА у 1919 році в Москві було проведене майже на місяць пізніше. Відтоді й почало своє самостійне життя 23 лютого як День РСЧА, з 1946 року - День Радянської армії і Військово-Морського Флоту, а зараз — День захисника Вітчизни.
Щоб якось обґрунтувати існування 23 Лютого, як військового свята, більшовицькі ідеологи вигадали до 20-ї річниці його відзначення міф про здобуті 23 лютого 1918 року загонами Червоної армії перші перемоги над регулярними військами Німеччини під Нарвою і Псковом. Цей міф не мав популярності в народі, але саме 23 Лютого ствердилося, в першу чергу, перемогою СРСР у Другій світовій війні і набуло самостійного значення.
Після розпаду СРСР День РА і ВМФ виявився начебто зайвим. Водночас для набуття популярності серед ветеранів війн і колишніх військових 23 Лютого виявилося напрочуд вдалим. Тож і Російська Федерація, а за нею Республіка Білорусь та Автономна Республіка Крим (!?) швидко відновили його святкування під нейтральною назвою День захисника Вітчизни. Водночас День Збройних сил України — 6 грудня набув статусу лише професійного свята чинних військовослужбовців. Тож, на передодні президентських виборів в Україні 1999 року Л.Кучма своїм указом надав цьому дню святкового статусу.
І пішло-поїхало. З кожним роком 23 Лютого відзначається з усе більшим розмахом, бо об'єднує імперські сили на теренах всього колишнього СРСР. В першу чергу для цього залучаються так звані «воїни-інтернаціоналісти», які чи не найбільше постраждали від імперської політики компартноменклатури в останні роки існування СРСР.
До речі, популярність свята 23 Лютого серед українців надає сприйняття його як гаранта настання весняного жіночого свята — 8 Березня. Не дивно, бо деякі елементи, на кшталт невеличких подарунків чоловікам у цей день, нагадують їм, що 8 Березня треба щось обов'язково дарувати жінкам у відповідь. Хоча обидва "свята" — 23 Лютого і 8 Березня — з успіхом міг би замінити День закоханих — День святого Валентина 14 лютого. До речі, в цьому є щось символічне. Судіть самі.
24 січня 1918 року Декретом Раднаркому було проведено календарну реформу. Тож місяць лютий у 1918 році був унікально коротким. Після 31 січня 1918 року відразу настало 14 лютого. Не виключено, що саме звідти почалася плутанина зі святкуванням Дня РСЧА — не в січні, а в лютому, як і Жовтневого більшовицького перевороту — в листопаді. До речі, за григоріанським календарем з 1918 року Міжнародний жіночий день у Росії почав відзначатися не 23 лютого за старим стилем, а 8 березня. Тож 23 Лютого і 8 Березня дивним чином нагадують святкування Нового року (1 січня) і Нового Старого року (14 січня).
Щодо 8 Березня, то приводом для відзначення події XIX століття в далекій Америці, якою сьогодні українські "ліві" завзято лякають українців. Ось офіційна "ліва" версія подій, що відбулися в неділю (!) 8 березня 1857 року у Нью-Йорку.
Кілька сотень жінок-робітниць текстильних та взуттєвих фабрик провели страйк і демонстрацію, вимагаючи 10-го-динного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної плати. Поліція розігнала цю демонстрацію. Обурені цим жінки об'єдналися у профспілку і продовжили боротьбу за свої права.
На згадку про ці події на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) у 1910 році за ініціативою Клари Цеткін було започатковано відзначення дня жіночої солідарності в боротьбі за рівні з чоловіками права. Чи не нагадує це історію з 1 Травня? Як відомо, 1 Травня пов'язане зі страйком та кривавим конфліктом робітників із поліцією у Чикаго в 1886 році.
Тож 8 Березня — це відповідь "лівих" феміністок на "чоловічий" Міжнародний день солідарності трудящих, мабуть, у пику чоловікам-шовіністам. Не дивно, що приклад жіночої солідарності вони знайшли давніший аж на 29 років.
Дарма, що про події у Нью-Йорку історики не знаходять відгуків у тодішній пресі, на відміну від подій у Чикаго. Головне, що є свято під офіційною назвою Міжнародний день прав жінок і миру, а для чоловіків — Жіночий день весни-краси.
Що ж насправді відзначають наші державні, комунальні, господарські мужі 8 Березня? Чи не час захищати українок від вивозу в чужоземне рабство, як вивозяться за безцінь для наживи купки олігархів та їх прислуги ліс, метал, молокопродукцію та інші природні ресурси?
Та й більшості самих жінок, мабуть, досить робити щасливий вигляд і радіти від одноденної "особливої” уваги до себе начальства.
Може ще й світкувати і дякувати Президенту і його «строителям новой страны» за намагання підвищити українським жінкам пенсійний вік до «європейського рівня» з 55 до 60 років?!
Кращу долю і права треба виборювати... Це стосується, до речі, і чоловіків. Саме з цією метою і було на початку XX століття жінками-феміністками започатковане відзначення 8 Березня як Міжнародного дня жіночої солідарності в боротьбі за рівні права з чоловіками.
А для зустрічі весни-краси є чудове народне свято — Масляна, панове чоловіки!
Тож кого ідеологічно обслуговує сьогодні ці державні свята?
Звісно, не тих хто свято береже і шанує пам’ять борців за волю України, які боролися за те, щоб українці більш ніколи не захищали чужі імперські інтереси, а будували власну незалежну соборну і демократичну державу з рівними правами для всіх.

Сергій Соломаха





Коментарі (6)
avatar
1
http://topsecretz.net/blog/histori/140.html - цікаво (не толерантно), але правдиво про 8 березня.
http://bibleonline.ru/bible/ukr/17/09/ - правдиво про пурим... Це оригінально - святкувати криваве побоїще.
avatar
2
Сергей! Перестаньте бояться всего советского, социалистического, коммунистического…
Всё это уже в прошлом и возврата не будет. Нынешние коммунисты – это не те коммунисты, что были, и ВЫ об этом хорошо знаете. Кстати, не думайте, что об этом не знает народ – он всё знает и видит. Судя по последним выборам в ВР и в местные советы, народ проголосовал за капитализм, так что Вам некого и нечего бояться. Вы бы лучше боролись с БЫВШИМИ коммунистами при власти, которые растащили Украину.
Вы пишете - «З кожним роком 23 Лютого відзначається з усе більшим розмахом, бо об'єднує імперські сили на теренах всього колишнього СРСР». Это ВЫ так считаете. А на самом деле, для большинства мужчин, 23 февраля – это день воспоминаний о прошедшей жизни, о службе в армии. О двух-трёх годах отданных защите своей Родины (Украины). Прежде всего, мужчины защищали свои семьи, родных, любимых, а не империю, как Вы считаете.

Следующий, непонравившийся Вам праздник – 8-е Марта. И в нём Вы увидели опасность для украинских женщин! Вы задаёте вопрос: «Що ж насправді відзначають наші ДЕРЖАВНІ, КОМУНАЛЬНІ, ГОСПОДАРСЬКІ МУЖІ 8 Березня?»
Не знаете? У Вас опять одна политика в голове! Напомню. Восьмого марта мужчины благодарят всех женщин за их заботу о нас – мужиках, делают им подарки, целуют и признаются в любви.
И не надо портить им (и нам тоже) праздник!

avatar
3
Брехня і подвійні стандарти - це найгірше чинники, що найбільше шкодять вихованню молоді і формують у неї еклетичне, нереальне сприймання світу.
Якщо вже часом розвінчено і викрито цю брехню, то суспільство і зформована нею влада не повинні підтримувати її поширення на державному рівні. А тим більше використовувати цю брехню для того, щоб утримувати владу, спекулюючи на підтримці тих хто зацікавлений у збереженні цих брехливих міфів.
Щеплення від більшовицького антилюдського екстемізму: советского, социалистического, коммунистического чи власного національного повинно мати кожне нове покоління людства.
Інакше чергового злочину проти людства або геноциду проти когось не уникнути.
avatar
4
Шановний Сергію, замучили ви вже своєю політикою, будь-яку подію чи свято завжди прив’язуєте до неї. Та більшість людей або не пам’ятає, або не знають чи й не хочуть знати, звідки пішли ці свята! Бо нині ці два свята відзначають виключно як свято чоловіків і свято жінок — жодної прив’язки до політики чи якогось там, не дай Боже, "більшовицького антилюдського екстремізму". Зайвий раз зробити приємне коханій людині, презентувати якийсь невеличкий подарунок, сказати теплі слова — хіба це так уже й погано? Мені здається, навпаки. При нашому суворому, аж занадто, житті радісні моменти треба створювати як можна частіше, а тут якраз і привід такий, святковий, що додає більшої наснаги, фантазії. Не треба позбавляти людей свят! А політику вирішуйте он у Верховній зраді чи ще де. Ви навіть не можете дійти згоди та створити якусь більш-менш стабільну опозицію, щоб протидіяти отій донецькій орді. А прості звичайні люди об’єднуються на свята, хай і з не дуже привабливим минулим!
avatar
5
Шановний Нік, Ви типовий яскравий взірець (або свідомо це робите?) успішності роботи комуністичної ідеологічної машини кінця 80-х років ХХ століття. Для того щоб хоч якось зберігти і навіть поширити свої ідеологічні міфи комуністи в кінці свого офіційного панування в СРСР і трансформували свої ідеологічні 23 Лютого і 8 Березня у такі собі безвинні свята чоловіків і жинок та весни-краси.
Ще раз нагадую "для зустрічі весни-краси є чудове народне свято — Масляна, панове чоловіки!"
А 8 Березня нехай залишиться як Міжнародний день жіночої солідарності в боротьбі за рівні права з чоловіками.
avatar
6
Шановний Сергію, нехай я і є жертвою комуністичної ідеологічної машини, так, якраз виховувався в той час і з тією ідеологією. Але якщо я не проти відзначати ці два свята, то це зовсім не означає, що я не патріотом3 України, не поважаю свою Батьківщину. Якраз навпаки — і на Майдан піду, якщо знадобиться. Проте ще раз повторюю — названі свята повністю трансформувалися і мають для людей зовсім інше значення. А свято зустрічі весни, звичайно, хороше, проте а чи святкуєте, скажімо, Ви його за всіма правилами, чи вітаєте кого-небудь із ним? Думається, що ні. Тож просто не ображайте людей, кожен має право на свою власну думку, і відзначати ті свята, які подобаються. У нас же в країні начебто демократія і свобода волевиявлення...
avatar