Книга історика, що загинув за Україну
Щойно в чернігівському видавництві SCRIPTORIUM вийшла збірка новел Юрія Лущая "Дивний будинок".
Юрій Лущай - український науковець, історик-медієвіст, воїн-доброволець - загинув 28 березня 2024 р. під Часовим Яром, захищаючи Україну.
Із передмови до збірки новел Юрія (повний текст див. у книжці):
"Збірка притч «Дивний будинок» — лише на перший погляд дивна: це тільки здається, що вона про смерть, бо написана, як охарактеризував її сам автор, у жанрі «містичного трилеру». Насправді ж вона про Життя — про велику жагу до життя красивої та чистої людини, про красу життя та його вічність, про чудо життя: «У світі не так багато чудес, і всі вони знаходяться навколо тебе. У кожній рослині, у кожній живій істоті можна знайти чудо. Тільки зумій помітити» («Світ, створений для тебе»). «Життя одне і, отже, нічого його витрачати на миттєві бажання, що приносять тільки шкоду», — а оскільки життя в людини лише одне, треба цінувати й власне життя, і життя кожної конкретної людини, із якою ти зустрічаєшся в цьому непростому, але прекрасному світі. Жити треба не задля задоволення своєї гордині, витрачаючи життя своє та інших на егоїстичні забаганки, адже рано чи пізно «все це проходить, і прийде той день, коли вся ця суєта стане непотрібною, безглуздою», тому людині «треба реально дивитися на життя і якомога більше … зробити корисних справ» («Восьме серпня»).
Для Юрія Лущая — воїна, який не з книжок знав, що таке смерть, цінним було «кожне життя … Шкода тільки, що багато хто цього не цінує. Рано чи пізно, але кожен потрапить до свого останнього житла… Але перше слід залишити спадщину для розвитку своїх нащадків, а не даремно витрачати час, пішовши у вічність безіменним вітром» («Грішник»). Саме тому із таким сумом закінчує автор притчу «Незвичайний годинник» про чоловіка, якому доля подарувала можливість жити довго й гідно, натомість «бездіяльно по світу хитаючись, він нічого путнього так і не зробив. Для таких людей і вічності було б мало… Потрібно цінувати все те, що тобі відміряно, інакше випустиш важливе».
А ось це життєве кредо Юрія Лущая, висловлене ним із такою щирістю та біллю в притчі «Ненависть», як ніколи актуальне саме в наш тяжкий і переповнений стражданнями час: «Ненависть убивча: не знаєш, чим вона може обернутися в дії — не тільки для кривдника, але й для жертви. Якщо людина постійно перебуває в такому стані, ненависть може господаря зжерти, зробивши з людини лише тінь. Краще за все не піддаватися почуттю ненависті, інакше можна загинути самому». Чому? — Тому що «жорстокість породжує жорстокість. Поки світ це не зрозуміє, триватимуть війни, вбивства, руйнування… Унаслідок чого людство саме себе знищить» («Страшний сон наяву»).
Страшний може бути підсумок історії людства… Проте усе не безнадійно! Людина виживе і вистоїть, допоки світ тримається на воїнах Світла, — таких, як Юрій Лущай, який власним життям, подвигом заради своєї країни та свого народу довів істинність свого головного життєвого кредо: «Поки ми боремося, ми по-справжньому живі!»
Усі кошти від реалізації паперових примірників, як бажав Юрій, підуть на потреби Збройних Сил України.
Віталій ШУМИЛО
Юрій Лущай - український науковець, історик-медієвіст, воїн-доброволець - загинув 28 березня 2024 р. під Часовим Яром, захищаючи Україну.
Із передмови до збірки новел Юрія (повний текст див. у книжці):
"Збірка притч «Дивний будинок» — лише на перший погляд дивна: це тільки здається, що вона про смерть, бо написана, як охарактеризував її сам автор, у жанрі «містичного трилеру». Насправді ж вона про Життя — про велику жагу до життя красивої та чистої людини, про красу життя та його вічність, про чудо життя: «У світі не так багато чудес, і всі вони знаходяться навколо тебе. У кожній рослині, у кожній живій істоті можна знайти чудо. Тільки зумій помітити» («Світ, створений для тебе»). «Життя одне і, отже, нічого його витрачати на миттєві бажання, що приносять тільки шкоду», — а оскільки життя в людини лише одне, треба цінувати й власне життя, і життя кожної конкретної людини, із якою ти зустрічаєшся в цьому непростому, але прекрасному світі. Жити треба не задля задоволення своєї гордині, витрачаючи життя своє та інших на егоїстичні забаганки, адже рано чи пізно «все це проходить, і прийде той день, коли вся ця суєта стане непотрібною, безглуздою», тому людині «треба реально дивитися на життя і якомога більше … зробити корисних справ» («Восьме серпня»).
Для Юрія Лущая — воїна, який не з книжок знав, що таке смерть, цінним було «кожне життя … Шкода тільки, що багато хто цього не цінує. Рано чи пізно, але кожен потрапить до свого останнього житла… Але перше слід залишити спадщину для розвитку своїх нащадків, а не даремно витрачати час, пішовши у вічність безіменним вітром» («Грішник»). Саме тому із таким сумом закінчує автор притчу «Незвичайний годинник» про чоловіка, якому доля подарувала можливість жити довго й гідно, натомість «бездіяльно по світу хитаючись, він нічого путнього так і не зробив. Для таких людей і вічності було б мало… Потрібно цінувати все те, що тобі відміряно, інакше випустиш важливе».
А ось це життєве кредо Юрія Лущая, висловлене ним із такою щирістю та біллю в притчі «Ненависть», як ніколи актуальне саме в наш тяжкий і переповнений стражданнями час: «Ненависть убивча: не знаєш, чим вона може обернутися в дії — не тільки для кривдника, але й для жертви. Якщо людина постійно перебуває в такому стані, ненависть може господаря зжерти, зробивши з людини лише тінь. Краще за все не піддаватися почуттю ненависті, інакше можна загинути самому». Чому? — Тому що «жорстокість породжує жорстокість. Поки світ це не зрозуміє, триватимуть війни, вбивства, руйнування… Унаслідок чого людство саме себе знищить» («Страшний сон наяву»).
Страшний може бути підсумок історії людства… Проте усе не безнадійно! Людина виживе і вистоїть, допоки світ тримається на воїнах Світла, — таких, як Юрій Лущай, який власним життям, подвигом заради своєї країни та свого народу довів істинність свого головного життєвого кредо: «Поки ми боремося, ми по-справжньому живі!»
Усі кошти від реалізації паперових примірників, як бажав Юрій, підуть на потреби Збройних Сил України.
Віталій ШУМИЛО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |