Київський патріархат засудив шанування московських псевдосвятих

Сьогодні Синод Української Православної Церкви Київського патріархату під головуванням Патріарха Київського і всієї Руси - України Філарета розглянув питання про неканонічне вшанування таких людей, які ніяк не можуть вважатися святими.

"Протягом останніх років серед православних віруючих в Україні поступово набуває поширення пошанування в якості святих таких осіб, які на підставі достовірних свідчень про спосіб їхнього життя та їхнє вчення не можуть вважатися святими. Особливе занепокоєння викликає участь ієрархії Московського Патріархату в підтриманні культу таких осіб" - говориться в ухвалі Синоду.

Йдеться про пошанування монахині Аліпії (в миру – Агафії Тихонівни Адєєвої, померла 1988 р.) та схиархімандрита Зосими (в миру – Івана Олексійовича Сокура, помер 2002 р.). Місця їхнього поховання облаштовані за зразком місць пошанування мощей святих, про їхнє життя публікуються матеріали, складені за прикладом традиційних житій святих, у дні їхньої смерті біля місць поховання проводяться особливо урочисті богослужіння, серед віруючого народу окремими священнослужителями Московського Патріархату підтримується думка щодо святості зазначених осіб та необхідності їхнього пошанування.

Насправді ж монахиня Аліпія, за свідченням багатьох осіб, які знали її, в тому числі священнослужителів Вознесенського храму м. Києва, до якого вона приходила в останні роки свого життя – протоієрея Михаїла Бойка (пізніше – духівника КДАіС УПЦ МП) та протоієрея Іоана Київського (нині – духівника Київської єпархії), – була псевдо-юродивою, перебувала у стані духовної самоомани (диявольського облещення). За цими свідченнями монахиня Аліпія у храмі не причащалася Святих Таїн, під час богослужінь вигуками перешкоджала молитві.

Протоієрей Іоан Київський свідчить: «Якось я запитав «матушку» Аліпію, де вона живе і чи можна прийти до неї. Вона дозволила і описала ознаки якоїсь місцевості. З її слів я не зміг второпати, де це, довелося запитати в парафіян. Виявилось, це зовсім близько, — у Голосіївському лісі. Коли я прийшов, у її будиночку було кілька людей і дитина віком 7-8 років. У кімнатці було брудно, неохайно, купа старого одягу діставала майже до стареньких паперових ікон під стелею, які місцями повідклеювались від стін і звисали. На цій купі одягу валялися засохлі просфори, усюди бігали коти, яких було в неї дуже багато. Посеред кімнати стояв стіл, «матушка» всіх посадовила, поставила залізні кухлі, дістала пляшки з горілкою і кагором та поналивала всім, навіть дитині і собі теж (!). Це мене шокувало і я її вже ні про що не запитував, а сама вона щось незрозуміле говорила, запитуючи в ікон. Людям невдовзі стало зле, і всі вибігли на вулицю, а сама «матушка» поклала голову на стіл і захропіла. На мене все це справило гнітюче враження.

Згодом, коли я зрозумів, що її «пророцтва» не від Бога, то запитував шанувальників «матушки», як таке може бути, якщо вона Божа людина. Люди не відкидали самого факту напування людей горілкою і вином, але сказали, що так вона виганяє злі чари з тих, кому пороблено (і з себе теж?) і лікує хвороби. Жоден святий в історії Церкви не додумався до такого способу лікування.

Невдовзі ігумен Андріан, який служив на одній із сільських парафій Київської області, розповів мені трагічну історію своєї сестри: вона приїхала до «прозорливиці», бо була смертельно хвора на рак, і тому хотіла стати черницею й прописати у своїй квартирі маму. Але Аліпія сказала, що помолиться за неї і вона житиме, а чернецтво приймати не треба, бо скоро вона вийде заміж за одного чоловіка, ім’я якого Аліпія назвала. Але жінка померла. І монахинею не стала, і квартира відійшла державі, а не матері. Ігумен Андріан, який до цього випадку сам шанував Аліпію, став забороняти людям ходити до неї.

Одного разу я читав у церкві Псалтир і почув шипіння з правої сторони. Одночасно мене стало лихоманити (як при високій температурі). Коли відірвав погляд від церковної книги, то побачив, що то шипить «матушка»! Я продовжив читати, мій стан нормалізувався, а вона все шипіла. З точки зору Православної Церкви, це одна з явних ознак одержимості бісом.

Після цих подій я став відмовляти людей ходити до «матушки» Аліпії. Мабуть, їй донесли про це або ж вона сама зрозуміла, бо стала відносно мене агресивною: почала в храмі на мене кричати, махала в мою сторону палкою.

Дещо пізніше в мене була розмова про «матушку» Аліпію з ієромонахом Авраамієм (пізніше архімандрит, духівник Києво-Печерської лаври). Він категорично заявив, що не бачить у її поведінці ніякої святості.

На шиї «матушка» завжди носила величезну зв’язку ключів. Призначення цих ключів незрозуміле. Однак відомо, що існує такий магічний обряд, коли з читанням закляття закривають чи відкривають ключем замок. Розповідали, що після смерті Аліпії в її хатині в Голосіївському лісі знайшли книгу з магії.

Не можу пригадати випадку, щоб «матушка» Аліпія причащалась святих Таїн Тіла і Крові Христових. Натомість, вона часто в храмі під час богослужіння викрикувала що-небудь, шуміла, заважала молитись.

Особисто я не відкидаю того, що Аліпія була віщункою, як, наприклад, болгарська Ванга. Але Болгарська Православна Церква не збирається канонізувати Вангу і заборонила своїм вірним її шанування. Відомо, що часто через таких людей діють злі духи, а віщування майбутнього суворо забороняється і церковними канонами, і Священним Писанням.

Багато хто зі священнослужителів, у тому числі і з Московського Патріархату, не вважає «матушку» Аліпію подвижницею. Я знаю, що в київських Флорівському та Покровському монастирях є ще живі черниці, які особисто знали її і можуть підтвердити, що вона свою «прозорливість» мала не від Бога. Вважаю також, що свідчення архімандрита Авраамія та спочилого протоієрея Михаїла Бойка є особливо важливими, і до їхньої думки необхідно прислухатись».

Щодо культу схиархімандрита Зосими (Сокура), то його розповсюдження пов’язується з його негативним ставленням до України, із закликом триматися Росії та Російської Православної Церкви. Про це він говорив як у проповідях, так і у своєму «Заповіті»:

«В случае отхода Украины от Москвы, какая бы ни была автокефалия, — беззаконная или «законная», — автоматически прерывается связь с Митрополитом Киевским. Из существующих монастырей тогда образовать Дом Милосердия, который будет выполнять святые законы милосердия — служение людям до их погребения, и эту заповедь обители должны выполнять вечно. Никакие угрозы и проклятия не признавать, так как они не каноничные и беззаконные. Твердо стоять за каноны Русской Православной Церкви. В случае отпадения от единства Русской Православной Церкви, — правящего архиерея не существует, монастыри переходят в ставропигиальное управление, под омофор Святейшего Патриарха Московского и Всея Руси. Молю Бога и надеюсь, что Святейший Патриарх не откажет и примет под свой омофор. Если сие будет невозможно, то монастыри переходят под самостоятельное игуменское управление по подобию Валаамской обители начала нашего столетия, находясь под видом светлых будущих времен единства Украины и России, которые, глубоко верю, неминуемо наступят, с чем и ухожу в вечность. …Отходя в жизнь вечную, последнее слово глаголю вам, братья, сестры и все молящиеся в обители нашей: держитесь Русской Православной Церкви — в ней спасение».

У такий спосіб він свідомо спотворював вчення про Церкву, підмінюючи єдність Церкви як Тіла Христового адміністративною єдністю з Московським Патріархатом. Також він публічно зневажливо говорив про українську мову, про що можна прочитати в його проповідях та інтерв’ю.

Його вчення та проповіді несуть у собі елементи так званого політичного православ’я, яке було засуджене в тому числі Собором єпископів УПЦ МП 21 грудня 2007 р.

У 1999 р. під час візиту до Донецької єпархії Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета схіархімандрит Зосима (Сокур) особисто переконував тодішнього голову Донецької обласної державної адміністрації В. Ф. Януковича перешкоджати проведенню візиту, був ідейним натхненником акцій протесту, які привели до нападу натовпу фанатично налаштованих прихильників Московського Патріархату на Патріарха Філарета і супроводжуючих його осіб в м. Маріуполі 30 квітня 1999 р.

Протягом останніх двох десятиліть у Московському Патріархаті значно збільшилася кількість канонізацій при одночасному зниженні якості підготовки матеріалів для прийняття рішення про канонізацію. Свідченням цього є випадок виключення у 2012 р. з офіційного церковного календаря РПЦ на 2013 р. імен 36 раніше канонізованих цією Церквою осіб, як святих.

Синод УПЦ Київського патріархату ухвалив:

1. Беручи до уваги численні свідчення визнати, що немає підстав для вшанування як святих покійних монахині Аліпії (Авдєєвої), відомої як «матушка Аліпія Голосіївська», а також схиархімандрита Зосими (Сокура).

Звернути увагу православних віруючих, що пошанування серед святих осіб, які за своїм вченням та способом життя явно такими не є, приносить духовну шкоду.

2. Звернути увагу ієрархів Московського Патріархату на неприпустимість сприяння з боку окремих представників духовенства цієї Церкви поширенню культу лжесвятих Аліпії та Зосими.

3. Висловити занепокоєння фактами проведення у Московському Патріархаті процедур канонізації у масовому порядку без належної підготовки, що вже призвело до подальшої деканонізації раніше оголошених святими осіб.