Хто ми? Хто нами править? Розказує Девід Айк

За словами письменника, йому ніколи не давали спокою такі питання як злидні у світовому масштабі, глобальне потепління й капіталістична система. При цьому, зазначив він, пізніше стало зрозуміло, що все це можна пояснити однією всеосяжною ідеєю - невелика безжальна еліта захопила контроль над нашою планетою. "Теорія всесвітньої змови" - це лише один із напрямків учення Айка, яке грунтується на тому, що "фізична реальність" - це всього лише ілюзія, що існує виключно в нашому мозку. /НМ/.

Що є реальність, а що – ілюзія? Хто править світом і в яких цілях? Що нас дійсно чекає у грудні 2012 року? Зустріч з Девідом Айком – це унікальна можливість отримати вичерпні відповіді на ці та багато інших запитань з перших рук – від безстрашного дослідника і однієї з самих вільнодумних людей планети.

До якої б країни не приїздив Девід Айк, його виступ збирає повні зали тих, які не лише цікавляться, а й бажають стати творцями кращого світу.

Конференція Девіда Айка відбудеться 12 лютого 2011 року в ЦК НАУ в Києві.

Коментар НО:

Сутність послання, яке несе Давид Айк людству, можна звести до трьох тез:

1. Світ влаштований набагато цікавіше, ніж нам здається. Щоб краще його зрозуміти, корисно подивитися фільми «Матриця» (1999), «13-й поверх» (1999), «Аватар» (2009) і «Початок» (2010). Читайте також: Три поверхи духовного світу.

2. Соціальні паразити непогано організовані і застосовують всілякі маніпуляції масовою свідомістю для панування над людьми. Всі ці маніпуляції побудовані на втаємниченості і брехні. Але в цьому їхня слабкість: «Брехнею весь світ обійдеш, та назад не повернешся». А ховатися і брехати стає все важче, див.: Головне послання Wikileaks: всім брехунам і фарисеям буде гаплик.

Окрім того, паразити вже «перегнули палку»: президентство Обами і Януковича – це явний “перебор”, що спровокував активну самоорганізацію білих людей в США і Україні. Про це читайте: Український дракон, або конкурс на Президента.

3. Соціальний паразитизм має генетичну складову, тобто ядро «бидлоеліти» складають люди зі специфічною генетикою. Гіпотеза Девіда Айка про «рептилоїдів» – це політкоректна форма привернути увагу до генетичної основи нелюдської поведінки в обхід політичної цензури. Справжня причина нелюдської поведінки – змішування первинної, чистої людської раси (слово «раса» означає «чиста», «сонячна») з палеоантропами, тобто людиноподібними істотами.

Іноді ці тваринні комплекси генів виходять на поверхню, заглушують голос совісті або навіть роблять неможливим його почути. У науці такі людиноподібні істоти називаються «другосигнальними гомінідами» або «суперанімалами» (супертваринами). Вони виявляються доволі простими біохімічними тестами, а також на звичайному «детекторі брехні». Докладніше про це у статті Адреналіновий тест.

Бидлоеліта знає або здогадується про свою генетичну неповноцінність, тому говорити про «нелюдську біохімію» в нашому “вільному” світі є неполіткоректним. Натомість цілком політкоректно скільки завгодно розповідати про інопланетян і прибульців-рептилоїдів. Врешті-решт, для паразитів це навіть корисно, бо спрямовує увагу людей в невірному напрямку.

Натомість проблему нелюдської поведінки можна вирішити достатньо простими засобами – як інструментальними, так і соціально-організаційними:

«Спеціалісти говорять, що 2—3 відсотки тестованих на поліграфі демонструють «нелюдський формат». Це збігається з оцінкою антрополога Бориса Діденка про «кілька відсотків» хижих гомінід в людському соціумі. Тож виходить, що їх можна визначати не лише за поведінкою, але й за фізіологічними параметрами.

Таку ж думку висловлюють автори книги «Агресія» Берон і Ричардсон. Вони констатують, що дослідження виявляють сукупність інструментально вимірюваних показників, за якими можна ідентифікувати потенційних насильників. І здійснити профілактичні заходи.

Дослідники стверджують, що для таких осіб і для суспільства в цілому буде краще, якщо їхня робота не буде пов’язана з керуванням людьми і прийняттям відповідальних рішень. А ще треба створити таку соціальну атмосферу, в якій нелюдська поведінка зустрічала б осуд, ставала невигідною і навіть небезпечною.

Автори книги вважають, що агресивні прояви можна зменшити, якщо створити таку ситуацію в суспільстві, коли: 1) потенційні агресори не зазнають сильного провокування (наприклад, через беззахисність жертви); 2) не отримують вигоди від застосування агресії; 3) можливе покарання за агресивні дії буде суворим (наприклад, поранення або смерть на місці злочину); 4) ймовірність покарання буде високою»

(цитата зі статті Адреналіновий тест).

Джерело: Народний оглядач