Хроніки Широкої війни: про військомат та чернігівську тероборону

Дядько з райцентру якимось чином пробрався в Чернігів з наплічником, у якому металева кружка, ложка, мило тощо. У його райцентрі тихо, не стріляють, але в нього душа болить за Україну і він проник в обложений Чернігів, щоб записатися в армію! Йому 52, але виглядає на всі 62. І у військкоматі йому сказали:"Діду, йди онуків глядіть!". Не взяли. Дядько страшно розстроєний...
А другого взяли - той теж так 50+, але в нього досвід служби у гарячих точках. Він прийшов у військкомат, кажучи:"У мене оце все, що на мені, бо дом розбили. Добре, що сім'я встигла виїхати".
До речі, привіт знайомому панікеру, який розказував, що військкомат утік з Чернігова! ...
Ще одна свіжа історія. Джерела, звісно, назвати не можу. Отже, тероборонівці прийшли на окраїну міста, бо була ймовірність наступу кац..ів. Стали копати окопи і до них прийшов дід - каже, мовляв, ось моя хата поруч, ось ключі, коли треба зайдете помитися чи чаю попить, а самому кудись треба було піти. Так і зробили. Доки пили чай, а вже був вечір, підійшла ДРГ ворожа, побачили свіжі окопи і закидали гранатами. І ждуть - що буде. Ну, хлопці з дідової хати їх і поклали. Мінус 5 окупантів.
...Безумовно, у цій війні, як і в будь- якій, повно боягузів, панікерів, дезертирів, всьопропальщиків, але про них розповідати нецікаво. Натомість отакі немудрящі і непридумані історії показують: ця війна дійсно Широка, бо весь народ воює (ну, а всяких мажорів, панікерів та пропальщиків ми до народу, може, й відносимо, але такого собі, біологічного...).

Василь Чепурний
Фото ілюстративне