Харчова безпека України

Як тепер з’ясовується, експерти Проекту IFC весь цей час тісно співпрацювали з мінюстівцями: надавали їм консультаційні послуги, всіляко сприяли народженню такого вагомого документу, який відтепер має офіційну назву – проект Концепції.
Співпраця Проекту IFC з Мінюстом у журналістів не викликала здивування. Зрештою, яке це має значення, з ким ти кооперуєшся, головне – добитися вагомих результатів. Саме таким принципом керувалися спеціалісти IFC, завдання яких – прискорити впровадження в Україні найдієвішої, за визнанням багатьох закордонних та вітчизняних експертів, системи харчової безпеки НАССР - Hazard Analysis and Critical Control Point. Не випадково ж її активно використовують країни Євросоюзу та США.

Але чому за реформування національної системи харчової безпеки взявся саме Мінюст? Логічно виглядало б, якби він і в подальшому приділяв увагу правничим питанням, а кураторські функції у цій вельми важливій справі передав контролюючим органам, в тому числі Державному комітету ветеринарної медицини, Санітарно-епідеміологічній службі.

Ситуацію прояснила Олена Зеркаль, яка в Міністерстві юстиції обіймає посаду директора Державного департаменту з питань адаптації законодавства. За її словами, Мінюст вже п’ять років займається вивченням відповідності вітчизняного законодавства європейському. Щоправда, увесь час ця діяльність переважно мала суто теоретичне значення, однак сьогодні ситуація кардинально змінилася і тому «робота набула практичних ознак».

Відомо, що Україна спільно з Євросоюзом активно проробляє питання створення зони вільної торгівлі. Для нас це є реальним шансом вийти на континентальні та світові ринки зі своєю аграрною продукцією і з готовими продуктами харчування. Йдеться не лише про зерно, соняшник, рапс чи інші культури, а й про продукцію тваринницького походження, кондитерські вироби тощо, які нині через відсутність системи контролю над харчовою продукцією НАССР ми не спроможні запропонувати європейцям або американцям.
Тож, якщо наші аграрії і переробники хочуть почуватися впевнено в Європі або в США, то мусять прийняти їх правила гри. Таким чином, нам треба прискорювати процес втілення НАССР.

І як зазначила Олена Зеркаль, цьому має посприяти вже згадана Концепція. У подальшому вона стане підґрунтям для розвитку вітчизняного «харчового» законодавства, здатного підлаштуватися до нових потреб та підходів, які народжує триваюча інтеграція до світової економіки.

Перед розробниками проекту Концепції було поставлене завдання – «створити м’яку реформу в сфері харчової безпеки», яка покликана згармонізувати роботу контролюючих інституцій: вони повинні діяти злагоджено, а не так, як сьогодні - розрізнено, керуючись здебільшого вузькогалузевими інтересами.

Очікується, що реформування національної системи харчової безпеки здійснюватиметься протягом чотирьох років і проходитиме у два етапи. Перший етап передбачає модернізацію правової бази державного контролю безпечності харчових продуктів, створення центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарії, безпечності харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості, започаткування реформи лабораторної мережі. Таку роботу можна завершити вже на початку наступного року.
Другий етап триватиме до 2014 року. Він включає початок реалізації національного довгострокового плану контролю харчових продуктів, закінчення реформ лабораторної мережі.

Всі без винятку фахівці під час прес-конференції зазначали, що створення єдиного центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарії, безпечності харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості є наріжним каменем реформи національної системи харчової безпеки. Цю ідею послідовно відстоювали й спеціалісти Проекту IFC «Безпечність харчової продукції в Україні». Зокрема, його представник Юрій Зваженко доводив - такий підхід, практикований багатьма країнами з розвиненою економікою, дозволяє чітко визначити, хто і які контролюючі функції здійснює, а також уникнути дублюючих перевірок, які вже давно стали звичною нормою.

Журналістів повідомили, що новостворюваній контролюючій структурі «мають бути передані відповідні повноваження з нормування і контролю харчових продуктів, тварин, кормів та рослин Санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, Державного комітету ветеринарної медицини України, підрозділів Мінагрополітики України та Держспоживстандарту України».

За твердженням експерта з питань якості та безпечності продуктів харчування Проекту ЄС «Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ та європейської політики добросусідства в сільському секторі» Тоні Віла, реформа української системи харчової безпеки не тільки не потребуватиме значних капіталовкладень, а, навпаки, сприятиме суттєвій економії державних коштів. «Економізація переважно буде здійснюватися за рахунок зменшення кількості існуючих лабораторій».

На сьогодні в Україні функціонує близько 1300 державних лабораторій і ще приблизно стільки ж надають свої послуги на ринках. Здебільшого вони не облаштовані належним чином, а відтак, не спроможні забезпечити харчову безпеку на високому рівні. Більше того, зазвичай, лабораторії не акредитовані і тому їх результати не визнаються на зовнішніх ринках.

Потреба у великій кількості лабораторій, які утримуються за державний кошт, відпадає, оскільки основна відповідальність за харчову безпеку в ринкових умовах покладається вже не на державу, а на виробників продуктів харчування. Наприклад, Литві тепер вистачає лише чотирьох лабораторій, хоча донедавна їх було набагато більше.

За даними Тоні Віла, на утримання існуючої системи харчової безпеки державний бюджет щорічно витрачає 744 млн. грн. Якщо ж її реформувати у відповідності до Концепції, то ця сума зменшиться до 430 млн. грн.
Чи справдяться ці очікування? Все залежить від того, чи буде схвалена Концепція урядом. А до тих пір вона залишатиметься лише проектом, який окреслює наші можливості.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»