Карабах - всьо?
Москва знову всіх надурила (або урок карабахського "врегулювання")
У підсумку угоди щодо Карабаху вірмени отримують збереження Степанакерту і дороги в Карабах, азербайджанці отримують вивід чи хоча б офіційні розмови про вивід вірменських військ з регіону, легко без бою отримують всі райони навколо Карабаху, а також можливість відновити наступ у разі чого на ділянках, де не буде російських миротворців, бо їх усього 2 тисячі, а також можливість законно витурити російських "миротворців" через 5 років. Натомість, Азербайджан поступився динамікою перемоги, з огляду на те, що вірменський фронт у Карабаху впав, і на обрії дуже близько маячила перспекиива повної воєнної перемоги.
Натомість, у головному виграші лишилася Москва. Вона отримала стримування швидкого колапсу свого союзника, можливості на місці проаналізувати причини воєнного успіху Азербайджану, шанси вкрасти чи купити технології безпілотників, а також шанси вигідно торгувати вірменами з багатшими Азербайджаном і Туреччиною.
Олександр ПАЛІЙ
Отже, керівництво Вірменії таки визнало безперспективність подальшого збройного спротиву наступу Азербайджану.
Чесно кажучи, ця перспектива була очевидною вже через 2-3 тижні війни, коли було прорвано лінію оборони на Півдні й втрачено системи протиповітряної оборони. Подальші жертви були марними.
Але Росія усе одно вичікувала зі своїм планом, аж поки азербайджанці не збили її вертоліт. Збили і вибачилися. А щоб не гнівити росіян погодилися на свою ж пропозицію повного звільнення 7 районів, але вже за участі росіян у якості "миротворців".
Тепер російські вояки можуть дислокуватися ще й на території Азербайджану. Якщо цю домовленість буде виконано. А це ще неабияке питання.
Розрахунок Алієва може полягати не лише на пом'якшення реакції росіян на збитий вертоліт, але й на остаточне руйнування стійкості вірменської оборони. І не лише на полі бою, а передусім у тилу - у політичному просторі самої Вірменії. Як варіант, можлива непокора Пашиняну з боку частини армії і суспільства, безвладдя і хаос, а отже, й неможливість виконати підписані домовленості.
І тоді Алієв піде далі, але вже проти деморалізованої й паралізованої армії Карабаху. І у росіян не буде аргументів. Тобто, гру ще не закінчено. Просто війна переноситься всередину Вірменії.
Володимир ГОРБАЧ
У підсумку угоди щодо Карабаху вірмени отримують збереження Степанакерту і дороги в Карабах, азербайджанці отримують вивід чи хоча б офіційні розмови про вивід вірменських військ з регіону, легко без бою отримують всі райони навколо Карабаху, а також можливість відновити наступ у разі чого на ділянках, де не буде російських миротворців, бо їх усього 2 тисячі, а також можливість законно витурити російських "миротворців" через 5 років. Натомість, Азербайджан поступився динамікою перемоги, з огляду на те, що вірменський фронт у Карабаху впав, і на обрії дуже близько маячила перспекиива повної воєнної перемоги.
Натомість, у головному виграші лишилася Москва. Вона отримала стримування швидкого колапсу свого союзника, можливості на місці проаналізувати причини воєнного успіху Азербайджану, шанси вкрасти чи купити технології безпілотників, а також шанси вигідно торгувати вірменами з багатшими Азербайджаном і Туреччиною.
Олександр ПАЛІЙ
Отже, керівництво Вірменії таки визнало безперспективність подальшого збройного спротиву наступу Азербайджану.
Чесно кажучи, ця перспектива була очевидною вже через 2-3 тижні війни, коли було прорвано лінію оборони на Півдні й втрачено системи протиповітряної оборони. Подальші жертви були марними.
Але Росія усе одно вичікувала зі своїм планом, аж поки азербайджанці не збили її вертоліт. Збили і вибачилися. А щоб не гнівити росіян погодилися на свою ж пропозицію повного звільнення 7 районів, але вже за участі росіян у якості "миротворців".
Тепер російські вояки можуть дислокуватися ще й на території Азербайджану. Якщо цю домовленість буде виконано. А це ще неабияке питання.
Розрахунок Алієва може полягати не лише на пом'якшення реакції росіян на збитий вертоліт, але й на остаточне руйнування стійкості вірменської оборони. І не лише на полі бою, а передусім у тилу - у політичному просторі самої Вірменії. Як варіант, можлива непокора Пашиняну з боку частини армії і суспільства, безвладдя і хаос, а отже, й неможливість виконати підписані домовленості.
І тоді Алієв піде далі, але вже проти деморалізованої й паралізованої армії Карабаху. І у росіян не буде аргументів. Тобто, гру ще не закінчено. Просто війна переноситься всередину Вірменії.
Володимир ГОРБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |