"Какая разніца"?!
В 80-х я навчалась в Донецькому університеті. Після 1 курсу ми поїхали в села Донеччини збирати фольклор. В села, зрозуміло, тому, що саме там живе корінне населення Донеччини. І перше, що ми почули - люди розмовляли і співали виключно українською. А ми ж – російське відділення! Нам потрібні тільки російські «одиниці» фольклору!
А взяти їх ніде! Наші колеги з українського відділення швиденько все назаписували і поїхали, а ми залишились… І тут комусь прийшла в голову геніальна ідея – піти пішки в Ростовську область! Це хвилин сорок… Натхненні і веселі ми приходимо в ростовське село, яке розташоване на кордоні з нашим Амвросієвським районом. Але і тут ми побачили ту ж саму картину - усі розмовляють українською! Усі! А село називалось Вареник.... точніше хутір. Хутір Вареник.
Це було в середині 80-х...
Зараз ті українські села, де ми збирали фольклор, окуповані Росією.
Тетяна МАЛАХОВА
А взяти їх ніде! Наші колеги з українського відділення швиденько все назаписували і поїхали, а ми залишились… І тут комусь прийшла в голову геніальна ідея – піти пішки в Ростовську область! Це хвилин сорок… Натхненні і веселі ми приходимо в ростовське село, яке розташоване на кордоні з нашим Амвросієвським районом. Але і тут ми побачили ту ж саму картину - усі розмовляють українською! Усі! А село називалось Вареник.... точніше хутір. Хутір Вареник.
Це було в середині 80-х...
Зараз ті українські села, де ми збирали фольклор, окуповані Росією.
Тетяна МАЛАХОВА
Читайте також |
Коментарі (5) |
| |