"Азовець" "Калина" про мову
Нещодавно на відкритому уроці в одній зі шкіл у мене запитали, чи важливо спілкуватися українською. Я порівняв російську мову зі шкідливою звичкою, з палінням. Чи знає курець, що це шкідливо? Чи порадить він своїм дітям палити? Знає і не порадить. І скажу ще раз: так, це звичка, від якої варто позбуватися. І саме так в Україні потрібно до цього ставитись.
Говорити українською, якщо ти народився на Галичині — це одне. А зберегти або перейти на українську мову, будучи східняком — зовсім інше. Це вимагає свідомого вибору, сили волі. І саме тому я з особливою повагою ставлюсь до людей, які знайшли в собі мужність перейти на українську мову вже у дорослому віці. Курці знають: якщо палиш усе життя — це не просто звичка, це залежність. Спочатку це "просто баловство", потім – твій щоденний ритуал, а далі – може й рак. Людина може кинути, коли усвідомить шкоду.
Так само і з мовою: коли ми розуміємо, що вона — інструмент ворожого впливу, носій пропаганди, насильства та імперської політики, вибір стає очевидним. Бо російська — це спочатку "просто зручніше", потім — звичка, а врешті-решт — може настати втрата ідентичності.
Чи може хороша людина мати шкідливі звички? Авжеж! В «Азові» є бійці, які спілкуються російською, і героїчно воюють за Україну — а це головне! Але якщо ми хочемо побудувати справді незалежну державу, передати нашим дітям вільну країну — починати треба з мови.
Мені можуть заперечити: «мова не так важлива», «війна почалася не через мову», «культура поза політикою». Тоді поясніть: чому росіяни і їхні правителі починаючи з 18-го століття так наполегливо викорінювали українську мову? Чому заборони, цензура, насадження російської — віками були їхнім пріоритетом? А зараз від кацапів можна почути, що це самі українці підняли "мовну тему" і "створюють ворожнечу" на цьому ґрунті. Ні, це була і є російська політика, яка вже століттями у них не змінюється.
Чи розуміє курець, що його звичка шкідлива? Так. Чи порадить він своїм дітям курити? Ні — якщо він адекватна людина. Тоді навіщо нашим дітям російська мова? Щоб і далі тягнути за собою імперський спадок? Давати ворогу інструмент впливу на майбутнє наших дітей?
Мова — це не просто слова. Це — наша зброя, наша ідентичність, наш щит. І час усвідомити це.
Святослав ПАЛАМАР "КАЛИНА"
Говорити українською, якщо ти народився на Галичині — це одне. А зберегти або перейти на українську мову, будучи східняком — зовсім інше. Це вимагає свідомого вибору, сили волі. І саме тому я з особливою повагою ставлюсь до людей, які знайшли в собі мужність перейти на українську мову вже у дорослому віці. Курці знають: якщо палиш усе життя — це не просто звичка, це залежність. Спочатку це "просто баловство", потім – твій щоденний ритуал, а далі – може й рак. Людина може кинути, коли усвідомить шкоду.
Так само і з мовою: коли ми розуміємо, що вона — інструмент ворожого впливу, носій пропаганди, насильства та імперської політики, вибір стає очевидним. Бо російська — це спочатку "просто зручніше", потім — звичка, а врешті-решт — може настати втрата ідентичності.
Чи може хороша людина мати шкідливі звички? Авжеж! В «Азові» є бійці, які спілкуються російською, і героїчно воюють за Україну — а це головне! Але якщо ми хочемо побудувати справді незалежну державу, передати нашим дітям вільну країну — починати треба з мови.
Мені можуть заперечити: «мова не так важлива», «війна почалася не через мову», «культура поза політикою». Тоді поясніть: чому росіяни і їхні правителі починаючи з 18-го століття так наполегливо викорінювали українську мову? Чому заборони, цензура, насадження російської — віками були їхнім пріоритетом? А зараз від кацапів можна почути, що це самі українці підняли "мовну тему" і "створюють ворожнечу" на цьому ґрунті. Ні, це була і є російська політика, яка вже століттями у них не змінюється.
Чи розуміє курець, що його звичка шкідлива? Так. Чи порадить він своїм дітям курити? Ні — якщо він адекватна людина. Тоді навіщо нашим дітям російська мова? Щоб і далі тягнути за собою імперський спадок? Давати ворогу інструмент впливу на майбутнє наших дітей?
Мова — це не просто слова. Це — наша зброя, наша ідентичність, наш щит. І час усвідомити це.
Святослав ПАЛАМАР "КАЛИНА"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |