Якої ж ми, браття, віри?

Жителів “кращого міста в світі” із заздрісною впертістю запевняють, що саме ідол, а не святий православний символ повинен прикрасити центральну частину Чернігова. Але ж давайте спершу розберемося: що ж таке Симаргл? І чи може він бути символом міста на Десні?

Термін Симаргл (Семаргл) у вітчизняних історичних джерелах зустрічається лише один раз – у “Повісті временних літ”, де розповідається про заходи князя Володимира Великого з упорядкування пантеону язичницьких богів – скульптур, тобто ідолів: “І поставив він [кн. Володимир] кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його була срібна, а вус – золотий, – і Хороса, і Дажбога, і Стрибога, і Симаргла, і Мокоша. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх, і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми”.

Як бачимо, в “Повісті временних літ” язичницьких ідолів названо бісами, в т.ч. і Симаргла, а, отже, визнати цей образ символом Чернігова буде наперекір будь-якому здоровому глузду. Адже, коли ми назвемо цього ідола покровителем і захисником міста, то зречемося всесвітньо шанованих чернігівських святих – Антона Печерського, святителя Феодосія, князя Михаїла і боярина його Федора, преподобного Лаврентія та багатьох інших покровителів Чернігівської землі, а це вже наперекір православній вірі і християнству в цілому. Це вже гріх. Це та межа, через яку не можна переступати.

Якої ж ми тоді, браття, віри, коли з такою легкістю можемо знехтувати тисячолітні християнські канони? Адже встановлювати язичницький знак на Валу поряд із християнськими святинями – це вже проти волі Божої. І, звичайно, мали рацію депутати Чернігівської міської ради, які більшістю відхилили проект рішення про втілення цієї антихристиянської ідеї на прилеглій до Борисоглібського собору території.

Як свідчать археологічні розкопки, самк тут, на древньому Валу, розміщувалося капище язичницьких ідолів і саме тут були знайдені фрагменти зображення Симаргла – дивного звіра – напівсобаки та напівптаха, в якому деякі з істориків вбачили символ древнього міста. Але ж, окрім згадки в “Повісті временних літ”, жодної інформації в літописах про те, що це символ Чернігова, не існує.
Найвірогідніше, що Симаргл, як і інші образи звірів, за версією науковців, має своє історичне походження з Індії і привнесений на Чернігівську землю кочовими народами – сарматами або ж печенігами чи половцями, які неодноразово здійснювали грабіжницькі набіги на Придесення.

Отож, коли відсутні історичні докази, що Симаргл має хоч якийсь стосунок до християнства, ми не можемо глумитися над православною вірою і встановлювати пам’ятні знаки бісам.
Щоб зробити добру справу, далеко ходити не треба. Десятки давніх чернігівських історичних пам’яток потребують реставрації.
І чого б не увічнити у тій же бронзі славних чернігівських святих – князя Михаїла та його боярина Федора, які відмовились від поклоніння язичницьким ідолам, залишившись вірними православній вірі та обравши мученицьку смерть заради торжества християнства.

А чи не заслуговують на такі величні пам’ятники інші святі, герої та просвітителі рідної землі? Зокрема, чернігівський князь Святослав Ярославович, засновник одного з найдавніших в Україні Єлецького Успенського монастиря, 1050-річчя якого відзначаємо цього року? Чи його син Давид Святославович, який збудував Борисоглібський собор і якого православна церква віднесла до сану святих.

І ще можна наводити приклади подвигів десятків і сотень наших славних земляків, які заслуговують на вдячну пам’ять нащадків.
Ось де можна було б розгорнути діяльність ініціаторам встановлення Симаргла в центрі міста на Десні та ще й здобути прихильність більшості православні віруючих Чернігова на майбутніх виборах до міської ради.

Олег ОБУШНИЙ,
заступник голови Чернігівської обласної ради