Пристрасті довкола “Симаргла”

Є в Чернігові така громадська організація “Громадську думка”. Може, тому, що її пов`язують з потужною торговою структурою “Веною, вона доволі не бідна, якщо судити по недешевій рекламі, в тому числі та біл-бордах, тролейбусах. Організація займається благодійництвом, різними проектами. В ній самій стверджують, що це для блага чернігівців, а недоброзичливці, особливо з конкуруючих організацій, кажуть, що задля піару, самореклами. Врешті, останнім часом “ГД” чесно заявляє, що хоче взяти участь у місцевих виборах. І в цьому нема нічого крамольного, навіть якщо за ними стоїть той чи інший нормальний місцевий бізнес.

Одним з недавніх проектів “Громадської думки” став міський конкурс на символ Чернігова. Участь брали всі бажаючі, в тому числі молодь, школярі. Журі визначило, що переможцем конкурсу, тобто знаком, який претендує на символ міста, став так званий Симаргл. Це древній ще дохристиянський символ — зображення фантастичного звіра, стосовно символіки якого вчені мають різні думки. Так чи інакше, але ця істота, цей Симаргл, вже не одне століття зображений на Борисоглібськом соборі на Валу, християнській святині Х11 століття, одній з найдревніших пам`яток архітектури нашого міста і України.

За підсумками конкурсу “Громадська думка” запропонувала виготовити і встановити в історичному центрі міста пам’ятний знак Симаргла.

На недавню сесію міської ради було подано пропозицію про виділення земельної ділянки, а отже фактично про дозвіл на встановлення цього невеликого пам`ятника.

Ось тут і розгорілися пристрасті. На одному з телеканалів міста вийшов сюжет про недопустимість встановлення цього пам’ятника. Як виявилося, це був замовлений і оплачений (цілком законно) рекламний ролик одної конкуруючої за вплив на громадян громадської організації міста.. Далі більше. Архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій, керуючий єпархією Московського патріархату, виступив з відкритим листом, у якому категорично висловлювався проти встановлення пам’ятного знаку “на території Борисоглібського монастиря”, цебто на Валу, біля християнських святинь, оскільки Симаргл — язичницький символ, прихильники якого були гонителями християн. Один зі священиків єпархії, як гонець від архієпископа, прибув навіть на сесію міськради, де роздавав листівки з цим зверненням владики і активно агітував депутатів не приймати згадане рішення.

Врешті, питання було знято з порядку денного сесії. Очевидно, у міськраді вирішили розібратися з ним без поспіху, врахувавши і всі ці “ідейні” моменти, і те, що організатори затії просили аж 30 соток землі. Адже йшлося не лише про встановлення пам’ятного знаку, а й обладнання території довкола нього, навіть з автостоянкою. Отже, питання відкладено.

З цієї історії випливає кілька проблем. Одна стосується діяльності мало не десятка доволі галасливих громадських організацій, які щось там роблять, десь паряться, затято воюють одна з одною. Але важливо розібратися, наскільки ця бурхлива діяльність має на меті благо міста і його мешканців, а наскільки — стремління просто пробратися у владу.

Друга проблема — стан нашого медіапростору. Зациклюючись на цих та подібних скандалах, преса, радіо, телебачення, на жаль, не помічають і не аналізують багатьох значно важливіших проблем міста.

Ще одна проблема — толерантність, зваженість у дискусіях. Чим варто так уже затято єпархії Московського патріархату виступати проти самого знаку —Симаргла? Чи не краще спокійно розібратися в цьому вченим? Тим більше, що чимало дохристиянських символів, обрядів, свят органічно вписалися у християнську обрядовість. Може, й Симаргл — не такий уже чужий нам знак. Та й встановити його, начебто, планувалося не на самому Валу, а біля Річкового порту.

Але, схоже, основне в цій історії — чи дійсно громада, тобто самі жителі Чернігова, є господарями свого міста, а обраний ними міський парламент — міськрада керує від імені людей? Мова йде, зокрема, й про те, які пам’ятники, пам’ятні знаки і де саме встановлювати в місті? Це має вирішувати винятково місцева влада, яка діє від імені громадян. Тому , мабуть, не варто будь-яким організаціям , в тому числі й таким як “Громадська думка”, брати на себе монополію у визначення — що має бути символом міста, яким має бути цей знак чи пам’ятник, де його встановлювати? Завтра хтось визначить ще один “символ” і запропонує встановити його там-то. І не просто запропонує, а настирливо влізе туди.

Приклади вже є. Позаторік ще одна громадська організація —

“За Чернігів” взяла на себе місію визначити, де саме встановити пам’ятник чернігівським святим — князю Михайлу та боярину Федору. Взяли й поставили пам`ятний камінь на місці, де хочуть встановити цей пам’ятник, — якраз на Валу, неподалік від того ж Борисоглібського собору. Так і стоїть по сьогодні, хоч рішення влади про встановлення там пам’ятника нема, та й щодо місця його встановлення є значно кращі пропозиції.

Висновок напрошується один : не варто піаритися на нашій історії, на святинях.

Петро АНТОНЕНКО.