Як медицину вкрали у людей
21 рік українському народу вперто нав’язують міф про неможливість доступної гуманної медицини в демократичній державі. Ми звикли її називати „безкоштовною”, хоча правильно було б назвати бюджетною, адже всі ми, підприємства та установи, де ми працюємо платять податок до бюджету, а ці кошти повинні використовуватись на суспільні потреби, в тому числі — і на медичну допомогу мешканцям певної території. Чому нам відверто брешуть, у чім корінь зла і кому це вигідно? Спробуємо логічно розібратись разом із вами, шановні читачі.
Платна медицина — міф
Правду кажучи, попри всі недоліки колишньої радянської держави, що й послужило причиною її розпаду, в ній, як і в кожній системі, було багато логічного й правильного з точки зору європейських та світових гуманних цінностей. Одним із таких досягнень, безперечно, була гарантована бюджетна медицина. Правди ради слід сказати, що й весь цивілізований світ після війни почав інтенсивний перехід до такої ж моделі медицини, побачивши в ній значні економічні, соціальні та й політичні вигоди.
Особливих успіхів досягли країни північної Європи: Фінляндія, Швеція та Норвегія, де медицина така, як у нас мала бути при комунізмі... Франція, Нідерланди та Німеччина пішли шляхом страхової медицини, коли кошти переважно не збираються у загальний бюджетний мішок, а надходять на персональний рахунок кожного, і їх можна навіть передати у спадок після смерті.
Кожну модель медицини можна і є за що критикувати. Тому кожна держава робить оптимальний вибір для свого народу, враховуючи, звичайно, „фінансовий корінь” проблеми, але всюди, навіть у колишніх республіках Прибалтики, фінансування в середньому на одну людину на рік у сотні разів перевищує аналогічний показник в Україні. І це при тому, що право на безкоштовну медицину гарантоване нам Конституцією України! Аналогічна ситуація є лише в найбільш диких у цивілізаційному плані та найслабших економічно й науково країнах світу!
Капітал наживали, медицину руйнували
Як же так сталося, що громадяни України тихо, без бою віддали своє найбільше соціальне надбання!?
Працюю в практичній медицині 33 роки, тому хочу зробити короткий історичний екскурс. На початку бурхливих 90-их колишня номенклатура швидко „перефарбувалась” і прийняла нові прапори. Їм це було байдуже, адже основна мета вже була намічена — відірвати як можна більше від „суспільного пирога”, прибрати до рук власність, стати мільйонерами, мільярдерами, олігархами. Переберіть у пам’яті всіх „скоробагатьків” і побачите, що там переважна більшість колишніх „червоних директорів”, секретарів парткомів і їхніх дітей та людей із кримінальним минулим у сім’ї.
Як кажуть американці, у кожного свій „скелет у шафі”. Попри зовнішній антураж, гуманністю і любов’ю до людини ця публіка ніколи не відрізнялась. Для них понад усе — гроші, гроші, гроші... Поки був Кравчук, залишалась стара радянська медична система. Брак коштів відчувався, але система працювала. Та прийшов Кучма — „спілка промисловців і підприємців”, одним словом — торговці. Їм треба було накопичувати капітал, ставати олігархами, почали відрізати куски із загального бюджетного пирога України. Це про них колись філософ Григорій Сковорода писав: „Якщо до влади прийдуть торговці, а не державці, вони в кращому випадку зроблять добрий гешефт для себе, але державу не збудують”. Як у воду дивився філософ — і державу толком не збудували, і забрали безкоштовні медицину та освіту!
Та й підпанки на місцях хотіли „подерибанити” бюджет, а з медичного куска бюджетного пирога не візьмеш — там треба на ліки кожен день. От під благими намірами й почали переганяти кошти в менш „прозорі” статті комунальних служб. А технологія „дерибану” бюджету на місцях проста, як двері. Наприклад, виписали наряд на машини та екскаватор вивозити сміття зі стихійного звалища, а вони тим часом риють котлован під чийсь будинок... Хтось колись провіряв із тих, хто має повноваження?
Тому кількість сміття, що вивозиться в місті Чернігові, зросла із 250 тис. м куб. до 480 тис. м куб. на рік. У той же час кількість населення зменшилась на 60 тис. осіб (як ціле м. Прилуки!). Тому й не хочуть запроваджувати роздільний збір та переробку побутового сміття!
Чернігів: недофінансування стало нормою
Пам’ятаю, як у середині 90-их, коли був депутатом міськради, слухняна провладна більшість посеред року проголосувала за різке скорочення фінансування на медицину, тоді казали — це тимчасово... Я був у числі меншості депутатів від „Зеленого світу” (15 із 50 осіб), котрі голосували проти скорочення. Тодішній начфін міськвиконкому цинічно заявив: „Ми прорахували, що вас народ все одно слухає, іноді платить, от хай і платять замість бюджету, а ми ці кошти пустимо на інші цілі”. Тодішні головні лікарі міських закладів охорони здоров’я, що були депутатами, спочатку були проти, а потім тихо погодились на скорочення фінансування медицини — чи то за індивідуальні обіцянки, чи то боячись втратити теплі й поважні крісла.
Були й такі злобні номенклатурщики-депутати, що нагло брехали: „Це все ваша незалежність, були б у союзі — була б безкоштовна медицина”. Так номенклатура тихо мстила народу за референдум про незалежність України в 1991 році! Приблизно те ж саме вони говорили, коли нищили і скорочували підприємства в місті, лишаючи народ без копійки!
Поступово все змінилось, прийшли інші депутати, недофінансування медицини стало нормою, а з прямим невиконанням Конституції України щодо безкоштовної медицини змирились, як із прокляттям. ЗМІ замість акцентування уваги на питанні злиднів у медицині шукає огріхи в медичній системі та роботі окремих фахівців і не висвітлює того, що в країнах розвиненої демократії медицина добре фінансована та є пріоритетом для всієї влади — від президента країни до сільського депутата. А влада замість пошуку джерел фінансування, збільшення їх створює абсурдні проекти з реорганізації медицини, що, крім погіршення стану медобслуговування людей, нічого не принесуть.
Недавно був на всеукраїнських конгресах з біоетики за участю міжнародних фахівців, де обговорювались і питання злочинного недофінансування медицини. Звіривши погляди з медиками інших країн, абсолютна більшість учасників, від простого лікаря до академіка, дійшли висновків, що потрібні кардинальні зміни в системі фінансування медицини. Так думає і більшість людей — за даними міжнародного опитування, в Україні біля 89% людей вважають, що систему медицини в країні треба привести у відповідність до Конституції України, зробити її безоплатною.
За 21 рік ми втратили понад 6 млн населення — за мірками світу це ціла країна! І це без війни та бомбардувань! Усі кажуть, що медицину треба фінансувати за європейськими нормативами та організаційно змінити відповідно до європейських правил, які вже давно визначені, ще перед вступом Польщі та інших країн до Євросоюзу. Я належу до тих людей, котрі знають, як це робити, бачили, як це зроблено в країнах колишнього радянського табору, що вступили до Євросоюзу. Медицина в Україні має бути європейською, гуманною, гарантованою Конституцією України та доступною для всіх її громадян!
Іван ОСАДЦІВ
Про автора:
Іван Осадців — лікар-гематолог, завідувач поліклініки для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівського обласного центру радіаційного захисту та оздоровлення населення, голова чернігівської міської асоціації «Зелений світ», еколог, громадський діяч.
Стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 16 серпня
Платна медицина — міф
Правду кажучи, попри всі недоліки колишньої радянської держави, що й послужило причиною її розпаду, в ній, як і в кожній системі, було багато логічного й правильного з точки зору європейських та світових гуманних цінностей. Одним із таких досягнень, безперечно, була гарантована бюджетна медицина. Правди ради слід сказати, що й весь цивілізований світ після війни почав інтенсивний перехід до такої ж моделі медицини, побачивши в ній значні економічні, соціальні та й політичні вигоди.
Особливих успіхів досягли країни північної Європи: Фінляндія, Швеція та Норвегія, де медицина така, як у нас мала бути при комунізмі... Франція, Нідерланди та Німеччина пішли шляхом страхової медицини, коли кошти переважно не збираються у загальний бюджетний мішок, а надходять на персональний рахунок кожного, і їх можна навіть передати у спадок після смерті.
Кожну модель медицини можна і є за що критикувати. Тому кожна держава робить оптимальний вибір для свого народу, враховуючи, звичайно, „фінансовий корінь” проблеми, але всюди, навіть у колишніх республіках Прибалтики, фінансування в середньому на одну людину на рік у сотні разів перевищує аналогічний показник в Україні. І це при тому, що право на безкоштовну медицину гарантоване нам Конституцією України! Аналогічна ситуація є лише в найбільш диких у цивілізаційному плані та найслабших економічно й науково країнах світу!
Капітал наживали, медицину руйнували
Як же так сталося, що громадяни України тихо, без бою віддали своє найбільше соціальне надбання!?
Працюю в практичній медицині 33 роки, тому хочу зробити короткий історичний екскурс. На початку бурхливих 90-их колишня номенклатура швидко „перефарбувалась” і прийняла нові прапори. Їм це було байдуже, адже основна мета вже була намічена — відірвати як можна більше від „суспільного пирога”, прибрати до рук власність, стати мільйонерами, мільярдерами, олігархами. Переберіть у пам’яті всіх „скоробагатьків” і побачите, що там переважна більшість колишніх „червоних директорів”, секретарів парткомів і їхніх дітей та людей із кримінальним минулим у сім’ї.
Як кажуть американці, у кожного свій „скелет у шафі”. Попри зовнішній антураж, гуманністю і любов’ю до людини ця публіка ніколи не відрізнялась. Для них понад усе — гроші, гроші, гроші... Поки був Кравчук, залишалась стара радянська медична система. Брак коштів відчувався, але система працювала. Та прийшов Кучма — „спілка промисловців і підприємців”, одним словом — торговці. Їм треба було накопичувати капітал, ставати олігархами, почали відрізати куски із загального бюджетного пирога України. Це про них колись філософ Григорій Сковорода писав: „Якщо до влади прийдуть торговці, а не державці, вони в кращому випадку зроблять добрий гешефт для себе, але державу не збудують”. Як у воду дивився філософ — і державу толком не збудували, і забрали безкоштовні медицину та освіту!
Та й підпанки на місцях хотіли „подерибанити” бюджет, а з медичного куска бюджетного пирога не візьмеш — там треба на ліки кожен день. От під благими намірами й почали переганяти кошти в менш „прозорі” статті комунальних служб. А технологія „дерибану” бюджету на місцях проста, як двері. Наприклад, виписали наряд на машини та екскаватор вивозити сміття зі стихійного звалища, а вони тим часом риють котлован під чийсь будинок... Хтось колись провіряв із тих, хто має повноваження?
Тому кількість сміття, що вивозиться в місті Чернігові, зросла із 250 тис. м куб. до 480 тис. м куб. на рік. У той же час кількість населення зменшилась на 60 тис. осіб (як ціле м. Прилуки!). Тому й не хочуть запроваджувати роздільний збір та переробку побутового сміття!
Чернігів: недофінансування стало нормою
Пам’ятаю, як у середині 90-их, коли був депутатом міськради, слухняна провладна більшість посеред року проголосувала за різке скорочення фінансування на медицину, тоді казали — це тимчасово... Я був у числі меншості депутатів від „Зеленого світу” (15 із 50 осіб), котрі голосували проти скорочення. Тодішній начфін міськвиконкому цинічно заявив: „Ми прорахували, що вас народ все одно слухає, іноді платить, от хай і платять замість бюджету, а ми ці кошти пустимо на інші цілі”. Тодішні головні лікарі міських закладів охорони здоров’я, що були депутатами, спочатку були проти, а потім тихо погодились на скорочення фінансування медицини — чи то за індивідуальні обіцянки, чи то боячись втратити теплі й поважні крісла.
Були й такі злобні номенклатурщики-депутати, що нагло брехали: „Це все ваша незалежність, були б у союзі — була б безкоштовна медицина”. Так номенклатура тихо мстила народу за референдум про незалежність України в 1991 році! Приблизно те ж саме вони говорили, коли нищили і скорочували підприємства в місті, лишаючи народ без копійки!
Поступово все змінилось, прийшли інші депутати, недофінансування медицини стало нормою, а з прямим невиконанням Конституції України щодо безкоштовної медицини змирились, як із прокляттям. ЗМІ замість акцентування уваги на питанні злиднів у медицині шукає огріхи в медичній системі та роботі окремих фахівців і не висвітлює того, що в країнах розвиненої демократії медицина добре фінансована та є пріоритетом для всієї влади — від президента країни до сільського депутата. А влада замість пошуку джерел фінансування, збільшення їх створює абсурдні проекти з реорганізації медицини, що, крім погіршення стану медобслуговування людей, нічого не принесуть.
Недавно був на всеукраїнських конгресах з біоетики за участю міжнародних фахівців, де обговорювались і питання злочинного недофінансування медицини. Звіривши погляди з медиками інших країн, абсолютна більшість учасників, від простого лікаря до академіка, дійшли висновків, що потрібні кардинальні зміни в системі фінансування медицини. Так думає і більшість людей — за даними міжнародного опитування, в Україні біля 89% людей вважають, що систему медицини в країні треба привести у відповідність до Конституції України, зробити її безоплатною.
За 21 рік ми втратили понад 6 млн населення — за мірками світу це ціла країна! І це без війни та бомбардувань! Усі кажуть, що медицину треба фінансувати за європейськими нормативами та організаційно змінити відповідно до європейських правил, які вже давно визначені, ще перед вступом Польщі та інших країн до Євросоюзу. Я належу до тих людей, котрі знають, як це робити, бачили, як це зроблено в країнах колишнього радянського табору, що вступили до Євросоюзу. Медицина в Україні має бути європейською, гуманною, гарантованою Конституцією України та доступною для всіх її громадян!
Іван ОСАДЦІВ
Про автора:
Іван Осадців — лікар-гематолог, завідувач поліклініки для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівського обласного центру радіаційного захисту та оздоровлення населення, голова чернігівської міської асоціації «Зелений світ», еколог, громадський діяч.
Стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 16 серпня
Читайте також |
Коментарі (1) |
| |