Як Козловський відкрив музей Довженка

Він прожив довге життя - народився 1900 року, а помер 1993 -го. Встиг побачити незалежну Україну і пам'ятав іншу незалежність - УНР. Малим хлопчиком він співав у хорі Михайлівського Золотоверхого собору. Мова про Івана Козловського, якому сьогодні 120 років.

Одного разу він заїхав у закритий козелецький собор Різдва Богородиці. Жінка - доглядачка гостю з Москви відкрила і чекала внизу з ключами, доки Козловський піднявся на хори. І раптом жінка, яка була віруючою і пам'ятала літургію, почула голосне і вправне "Нині відпускаєш слугу свого..." - це виконується в кінці літургії. Ошелешена, вона з дива не могла вийти і ладна була цілувати руки співакові.

Козловський відкрив, як мінімум, два музеї - Довженка і Рильського. Останній - жартома. Пішов у ЦК, з одним- другим побалакав, а тоді послав у Київ телеграму "Поздоровляю з відкриттям музею Максима Рильського". Телеграма з Москви! І музей терміново відкрили...

Приїхав Іван Козловський у Сосницю домовлятися про відкриття музею свого друга Олександра Довженка. Та старий комуніст - голова селищної ради заволав: "Що, цьому гайдамаці музей?!". Довженко дійсно приїздив у Сосницю\ В'юнище в шапці зі шликом і дійсно служив в армії УНР. Та сила пробивного Івана Козловського виявилась сильнішою за комуністичну пам'ять...

А для мене Іван Козловський - це ще й грамплатівка із його записом колядок, яку ми майже підпільно (грамплатівки були вилучені з продажу - боялась комунія навіть колядок!) слухали в нашої університетської викладачки Ольги Михайлівни Пазяк, коли після армії андроповського призову прийшли до неї подякувати. Вона, свята людина, уявіть собі - писала нам, хлопцям курсу, листи в совєтську армію...Звісно, не всім, а тим, хто говорив українською...Прийшли подякувати з тортом та шампанським, а Ольга та Михайло Пазяки й тут провели з нами "виховну годину" - колядками у виконанні Івана Козловського. Саасибі і їм, і Козловському!

Василь ЧЕПУРНИЙ