Як їх вкурвлює...

Побачив сьогодні на вулиці старого знайомого, з яким не спілкувався п’ять років, і вирішив зупинитись та привітатись.

Перша фраза від нього:

– А ти ще в цій країні? Зачєм?

Кажу, що працюю програмістом. Все ще тон розмови привітний.

Одразу друга фраза від нього:

– Бачив, як ти активно просував нову недоназву Дніпропетровської області...

Тут я згадую, що ця людина ще в 2014 році схвалювала окупацію Криму. Тому одразу розвертаюсь і йду собі далі.

Дивно, як моя перша реакція на нього була як на старого знайомого, а про те, що він ватнік, в мене вилетіло з голови. А він одразу перейшов на загострення – для нього я українець і екзистенційний ворог.

Висновок такий, що ми своїми діями спричиняємо сильний стрес росіянам навіть в таких гомогенних мовно-культурних ореолах їх існування, як місто Дніпро. Тільки ми не завжди усвідомлюємо, як їх вкурвлює наша робота в громадській сфері, і які сили їм доводиться докладати, щоб все це терпіти.

Єгор ГУСЬКОВ