Я дош, якого так чекали...

Я дощ, якого так чекали.
Запізно кажете? Бува...
Спекотне літо не пускало,
Напевно сердилось на вас.

Грішили, мабуть, забагато,
Хоча я літу не суддя.
І понесли великі втрати-
Це замість щирості й подяк.

А що тепер? Тепер-нічого.
Тепер іди собі і йди...
Просити вчасно треба в Бога,
Щоб не накликати біди.

07.10.24р.

Євген ПОСТУЛЬГА