Дощі

Непереборна магія дощів.
Нечутних крапель дотики студені.
Дерев промоклі плечі без плащів –
Лускатовидних саванів зелених.

Невидимої мряки пелена.
Імпресіоністичні краєвиди.
Бруньката серцевина випина
Рожевим серед сірого овиду.

Квадратні прямокутники квартир.
Акваріумне скло немитих шибок.
Озон, що ловлять в тисячі ротів,
До скла припавши, люди, наче риби.

Кругом вода – й ніде її нема.
Калюжі не калюжі – мокрі плями.
Хіба тюльпанів тисячі горнят
Жевріють над холодними полями.

І, ніби крізь спітнілий окуляр,
Прорізалися золотисті смуги, –
Це сонце дощ весняний розбавля,
Який змива зими незбавну тугу.

Володимир БОГДАНОВИЧ