Бригада хірургів не п'є медичний спирт...

Ви не повірите, може, але то правда - після вдалої нічної операції, коли все вже скінчено і майбутнє видається не таким вже і страшним, а недавній минулий діагностичний танок і мучительні пошуки вірного ходу - так просто смішними і простими, бригада хірургів не п'є медичний спирт крупними ковтками із чашок, заїдаючи його стиглою кашою і оселедцем із харчоблоку, ляскаючи сестер по тугих жопах і весело гигочучи на радощах буття в нутрі снулої лікарні, лякаючи хворих і їх родичів, пускаючи луну по пустих коридорах. От і ні.

Бригада тихо сидить в ординаторській, потягуючи і вигинаючи закляклі спини, розтираючи зморщені від гумових рукавичок пальці, тихо обговорюючи такі тепер уже зрозумілі передопераційні загадки і ребуси - тепер все на своїх місцях, все просто і буде добре.

Спину холодить темний протяг з вікна, за яким глупа ніч, що заглядає до залитої живим теплим світлом кімнати з густим запахом гарячої кави. Чашка з гарячою, як лава, і чорною, як смола, кавою, обпікає долоні, аромат її аж паморочить, а гіркий смак кави - приємний, як благодать.

Бригада, колеги, друзі, браття - все, ми закінчили і перемогли. Лікарі виходять, прощаються, і розчиняються в темних коридорах лікарні, як тіні - завтра, чи то вже сьогодні, на роботу. Але поки що - додому, поспати, відпочити. Ніч.

Олег ЛУЗАН