Іван Драч. 85. Було б...

Сьогодні йому би виповнилося 85. Ще міг би пожити. Іван Драч - видатний поет, перший голова Народного Руху, кіносценарист. До речі, сам він говорив, що кіно любив більше за літературу, але радянська система не дала йому вповні реалізуватися в кіно...

Про Драча можу пригадувати багато - якось я відчував з ним свою суголосність. Ось, скажімо, якийсь захід в той час, коли Б.Олійник зрадив Україну, пішовши працювати до Горбачова. Я щось кажу різке про нього, а Драч так протяжно: "Василю, таж ми християни!"...

Або приїхав він у Чернігів чи не востаннє, ведемо із Сараною ми його в ЦК (центральний корпус, а не те, що ви подумали) педуніверситету, а там з боку вулиці гетьмана Полуботка - металева така пройма, що її треба переступати. Я ж у той час займався декомунізацією, себто і перейменуванням вулиць, зокрема. Кажу: "Іване Федоровичу, отут обережно, бо можна і вбитися!". І його миттєва реакція: "Та нічого - зразу й вулицю назовеш!"

Сидимо на якомусь з'їзді Руху і якраз нудна була його частина якась організаційно - бюрократична. Драч провокує мене на створення Довженківської енциклопедії, я віднікуюсь, бо то огроменна робота. А тоді переходимо на розмову про його улюблену японську культуру і я кажу, що то високорозвинена примітивна культура, свідченням чого є ієрогліфи... Мені вдалося здивувати класика! Ну, переказувати нашу дискусію довго, але похвастаюсь, що зрештою він погодився з моєю аргументацією...

А вірш Драча "Некрологи ровесників спалюють мої очі..." пам'ятаю з юності і прочитав його зі сцени обласної філармонії на вечорі пам'яті Івана Драча, Левка Лук'яненка та Валерія Сарани.

Ця книга - одна із Драчевих, що в мене зберігаються. На ній надписано: " Славному Чепурному - наче в Чернігів прийшов додому. Від серця. Іван Драч. 2.10.2012"

Василь ЧЕПУРНИЙ