Інфантилізм
Не так давно з'явилася у нас мода натягувати на наших політичних лідерів образ Черчілля. «Черчілль не відпочивав на Мальдівах!» - сумує відомий зрадофіл. Так, прикро. Але нагадаємо, що зробив сер Уїнстон відразу ж, як став прем'єр-міністром. 13 травня 1940 він видав нації промову, де прямо заявив, що (цитую) йому «нічого запропонувати народу окрім крові, важкої праці, сліз і поту» (I have nothing to offer but blood, toil, tears and sweat). Ось так прямо і заявив, можете перевірити. Відкритим текстом заявив! І не обдурив!
Крім цього, Черчілль був за українськими поняттями справжнісіньким «олігархом» і «баригою» - з роду герцогів Мальборо по батькові, онуком американського фінансового туза Леонарда Джерома по матері. Так і увійшов в історію - з дорогезною гаванською сигарою і келихом французького коньяку в руці. Не виключено, що ними він і надихався, коли писав промову з обіцянками крові і поту для своєї нації.
Тому зрадофілу, який стогне про відсутність в Україні свого «Черчілля», варто було б підійти до дзеркала, перечитати промову «Blood, toil, tears, and sweat» і чесно відповісти собі на питання - а я б за нього проголосував?
Звичайно ж ні. Нам потрібна перемога за «кілька годин», мир, європейські зарплати і пенсії. І копійчана комуналка «з українським газом». Теж зараз і негайно.
Що було не так з англійцями? Напевно, англійці вміли співвідносити бажане і можливе. А головне - розуміли невивчену зрадофілами шкільну істину: «п'ятірка» потрібна тобі, а не вчителю.
Пояснимо на прикладі. Під час Азіатської фінансової кризи 1997 року в Таїланді люди зібрали дві тонни золота (!), щоб підтримати свою падаючу валюту. Відразу зауважу, Таїланд - королівство. Як живе місцевий король (тодішній наслідний принц), де він відпочиває і що витворяє - це притча світового масштабу. Гугліть. Скажімо так, Мальдіви - це для нього занадто дрібно. Тайці про це не знали? Наскільки мені відомо, вони взагалі не задавали такого питання. Зв'язку не бачили. Тому що стабільний бат потрібен був їм самим, вони золото не для короля збирали.
Для автора справжнім прозрінням стали події кінця 2016 року, коли український уряд оголосив про націоналізацію ПриватБанку. Тисячі людей, які називають себе патріотами, ломанулись... ні, не здавати золото. Косяки зрадофілів потягнулися в каси знімати вклади і розривати депозити. Навіщо? Хтось черговий раз зрозумів, що своя сорочка ближче до тіла (див. вище про нульову довіру). А хтось прямо казав - хочу зробити підлість «Петі».
Здавалося б, яка демонстрація патріотизму може бути приємнішою: покласти зайві гроші на депозит під підвищений тоді для приборкання паніки відсоток! І країні плече підставив, і сам у програші не залишився. Але ні. У зрадофіла інша психологія. Зламаю собі ногу - нехай мама помучиться.
У зрадофільскій свідомості все це доведено до абсолюту. Якщо гітлерівці бомблять Лондон (зрада, аж сльози течуть), то хто винен в цьому? Гітлер? Як би не так. Черчілль винен. Так-так, саме так: бомблять німці, а винен Черчілль.
Якби зрадофіли були в наявності в Англії в часи Черчілля, вони б не виявляли «холодну англійську лють», нарощуючи випуск винищувачів і риючи окопи на березі Ла-Маншу. Вони б розбили наметовий табір на Даунінг-стріт і зажадали у Черчілля відповідь - де «найсучасніші» винищувачі? Чому не захистили Ковентрі? Чому німецькі підводники топлять британські судна сотнями?
Як правильно боротися з гітлерівськими підводниками і бомбардувальниками? Вірно - потрібно зробити підлість Черчіллю. Це був би твердий крок до перемоги! Не гріх було б взяти у Гітлера зброю, щоб рознести по цеглинах Вестмінстерський палац з Палатою лордів. Абсурд? - А не абсурд те, що відбувається в Україні?
Савченко адже саме це і намагалася зробити - взяти зброю у Путіна, щоб боротися з Путіним шляхом обстрілу... української Верховної Ради. Російськими мінами. Ну не на виборах же через рік міняти Раду, чи не так? Ні, тільки обстрілами. А потім ми все одно виберемо тих же самих депутатів (див. нижче).
Схоже на бунт інфантильного підлітка проти батьків. Ось тільки обрані органи влади - це не батьки. І Путін - НЕ дідусь.
Сергій ВОЙТЕНКО
Крім цього, Черчілль був за українськими поняттями справжнісіньким «олігархом» і «баригою» - з роду герцогів Мальборо по батькові, онуком американського фінансового туза Леонарда Джерома по матері. Так і увійшов в історію - з дорогезною гаванською сигарою і келихом французького коньяку в руці. Не виключено, що ними він і надихався, коли писав промову з обіцянками крові і поту для своєї нації.
Тому зрадофілу, який стогне про відсутність в Україні свого «Черчілля», варто було б підійти до дзеркала, перечитати промову «Blood, toil, tears, and sweat» і чесно відповісти собі на питання - а я б за нього проголосував?
Звичайно ж ні. Нам потрібна перемога за «кілька годин», мир, європейські зарплати і пенсії. І копійчана комуналка «з українським газом». Теж зараз і негайно.
Що було не так з англійцями? Напевно, англійці вміли співвідносити бажане і можливе. А головне - розуміли невивчену зрадофілами шкільну істину: «п'ятірка» потрібна тобі, а не вчителю.
Пояснимо на прикладі. Під час Азіатської фінансової кризи 1997 року в Таїланді люди зібрали дві тонни золота (!), щоб підтримати свою падаючу валюту. Відразу зауважу, Таїланд - королівство. Як живе місцевий король (тодішній наслідний принц), де він відпочиває і що витворяє - це притча світового масштабу. Гугліть. Скажімо так, Мальдіви - це для нього занадто дрібно. Тайці про це не знали? Наскільки мені відомо, вони взагалі не задавали такого питання. Зв'язку не бачили. Тому що стабільний бат потрібен був їм самим, вони золото не для короля збирали.
Для автора справжнім прозрінням стали події кінця 2016 року, коли український уряд оголосив про націоналізацію ПриватБанку. Тисячі людей, які називають себе патріотами, ломанулись... ні, не здавати золото. Косяки зрадофілів потягнулися в каси знімати вклади і розривати депозити. Навіщо? Хтось черговий раз зрозумів, що своя сорочка ближче до тіла (див. вище про нульову довіру). А хтось прямо казав - хочу зробити підлість «Петі».
Здавалося б, яка демонстрація патріотизму може бути приємнішою: покласти зайві гроші на депозит під підвищений тоді для приборкання паніки відсоток! І країні плече підставив, і сам у програші не залишився. Але ні. У зрадофіла інша психологія. Зламаю собі ногу - нехай мама помучиться.
У зрадофільскій свідомості все це доведено до абсолюту. Якщо гітлерівці бомблять Лондон (зрада, аж сльози течуть), то хто винен в цьому? Гітлер? Як би не так. Черчілль винен. Так-так, саме так: бомблять німці, а винен Черчілль.
Якби зрадофіли були в наявності в Англії в часи Черчілля, вони б не виявляли «холодну англійську лють», нарощуючи випуск винищувачів і риючи окопи на березі Ла-Маншу. Вони б розбили наметовий табір на Даунінг-стріт і зажадали у Черчілля відповідь - де «найсучасніші» винищувачі? Чому не захистили Ковентрі? Чому німецькі підводники топлять британські судна сотнями?
Як правильно боротися з гітлерівськими підводниками і бомбардувальниками? Вірно - потрібно зробити підлість Черчіллю. Це був би твердий крок до перемоги! Не гріх було б взяти у Гітлера зброю, щоб рознести по цеглинах Вестмінстерський палац з Палатою лордів. Абсурд? - А не абсурд те, що відбувається в Україні?
Савченко адже саме це і намагалася зробити - взяти зброю у Путіна, щоб боротися з Путіним шляхом обстрілу... української Верховної Ради. Російськими мінами. Ну не на виборах же через рік міняти Раду, чи не так? Ні, тільки обстрілами. А потім ми все одно виберемо тих же самих депутатів (див. нижче).
Схоже на бунт інфантильного підлітка проти батьків. Ось тільки обрані органи влади - це не батьки. І Путін - НЕ дідусь.
Сергій ВОЙТЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |