«Демократія завжди відстає на два кроки від диктатора»
Ця фраза належить британському прем’єру Стенлі Болдуїну, який і сам зробив немало, щоб демократія відставала від Гітлера. А згадалася зараз, коли пройшло повідомлення, що Німеччина, Великобританія, Франція та додані до них США дозволили українцям бити з їх зброї вглиб Росії.
Взагалі-то сам принцип такого дозволу дивний: ви купуєте (чи вам дарують) сусідську сапку, але сусід вказує які бур’яни полоти, а які ні… Я вже не кажу про аналогію – уявляєте, Рузвельт дає Черчиллю зброю, але забороняє бити по Німеччині, яка бомбить Лондон?! Але наразі мова про інше. Власне, про аналогії. Так, вони завжди шкутильгають, але наштовхують на роздуми…
Історія світу пішла би іншим шляхом, якби британці перед другою світовою війною проводили не політику роззброєння, а стримували агресорів. Скажімо, італійський диктатор Беніто Муссоліні певний час був з Британією та Францією і навіть допоміг австрійцям придушити спробу нацистського перевороту. Проте політика того ж таки Болдуїна, уряд якого пішов на сепаратні домовленості з німцями щодо збільшення ними військово-морського флоту (що було заборонено Версальським договором), відштовхнули Муссоліні до Гітлера. Коли ж дуче поліз війною на Абіссінію (Ефіопію), європейці …ввели санкції. І тут – увага! – нафта, головне технічне джерело ведення бойових дій, надходили італійцям безперешкодно, а строге обмеження постачання алюмінію було смішним, бо Італія мала й сама його вдосталь. Нічого не нагадує? До речі, економісти кажуть, що Росія отримує від торгівлі з Євросоюзом більше, ніж Євросоюз витрачає на допомогу Україні у нашій війні з Росією. А санкції вже оголошені аж 17 пакетом!
Вінстон Черчилль: «Таким чином, заходи, які оголошувались так помпезно, були не реальними санкціями, які могли б паралізувати агресора, а лише напівсправжніми санкціями, які агресор терпів…». Європейці взагалі читають своїх класиків?! Путін, як і Гітлер, не зразу ув’язався у велику війну – він, як і Гітлер, починав з меншого. Не буду згадувати давнішу історію з Придністров’ям (аналогія з окупацією Рейнської області), але війна 2008 року з Грузією саме завдяки європейцям (французький президент – корупціонер Саркозі) привела не тільки до втрати Грузією 20 відсотків території (Абхазія і Південна Осетія), але й до заохочення агресора.
Коли Путін окупував Крим – і тут аналогія з аншлюсом Австрії стала очевидною навіть для першокурсників історичних факультетів – багато хто на Заході говорив, як один французький політик свого часу про Австрію: «Вони просто зайшли у свій садок»… Що й треба було агресору. Мантри про мир небезпечні для миру. Британський прем’єр Чемберлен махав якимось папірцем, підписаним ним з Гітлером: «Я привіз вам мир!». Це був дозвіл на окупацію Судетів, що належали Чехословаччині. І тепер на заході, особливо в США, молотять про мир, що приведе до більшої війни.
Знову мудрий Черчилль: «Насправді миролюбність відіграла свою роль у просуванні на шляху, що вів до безмежно страхітливої війни». «Чеснотливі спонукання, стримувані інерцією та несміливістю, аж ніяк не могли протистояти озброєній та рішучій нечестивості. Щира любов до миру – не виправдання для втягування сотень мільйонів смиренного люде в тотальну війну». Це стосується і української влади, очільник якої замість підготовки до відсічі агресору радив готуватися до травневих шашликів – наїлися, досі вадить…
І коли Росія грубо, неспровоковано напала на Україну широким фронтом – Захід знову замонявся, зашпортався, заникався… «… Видавалось украй нерозумним думати, ніби великі переможні країни, які мають очевидну військову перевагу, знову зійдуть зі шляху обов’язку і честі, що був для них ще й шляхом здорового глузду та розважливості». Це знову Вінстон Черчилль, цитати з його книги «Спогади про Другу світову війну». Книга, до речі, була відзначена Нобелівською премією з літератури.
…Отже, демократії відстають. Але в підсумку таки мобілізуються і перемагають диктаторів. Муссоліні і Гітлер тому приклади. Для Путіна приклади.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
"Король Данило"
Взагалі-то сам принцип такого дозволу дивний: ви купуєте (чи вам дарують) сусідську сапку, але сусід вказує які бур’яни полоти, а які ні… Я вже не кажу про аналогію – уявляєте, Рузвельт дає Черчиллю зброю, але забороняє бити по Німеччині, яка бомбить Лондон?! Але наразі мова про інше. Власне, про аналогії. Так, вони завжди шкутильгають, але наштовхують на роздуми…
Історія світу пішла би іншим шляхом, якби британці перед другою світовою війною проводили не політику роззброєння, а стримували агресорів. Скажімо, італійський диктатор Беніто Муссоліні певний час був з Британією та Францією і навіть допоміг австрійцям придушити спробу нацистського перевороту. Проте політика того ж таки Болдуїна, уряд якого пішов на сепаратні домовленості з німцями щодо збільшення ними військово-морського флоту (що було заборонено Версальським договором), відштовхнули Муссоліні до Гітлера. Коли ж дуче поліз війною на Абіссінію (Ефіопію), європейці …ввели санкції. І тут – увага! – нафта, головне технічне джерело ведення бойових дій, надходили італійцям безперешкодно, а строге обмеження постачання алюмінію було смішним, бо Італія мала й сама його вдосталь. Нічого не нагадує? До речі, економісти кажуть, що Росія отримує від торгівлі з Євросоюзом більше, ніж Євросоюз витрачає на допомогу Україні у нашій війні з Росією. А санкції вже оголошені аж 17 пакетом!
Вінстон Черчилль: «Таким чином, заходи, які оголошувались так помпезно, були не реальними санкціями, які могли б паралізувати агресора, а лише напівсправжніми санкціями, які агресор терпів…». Європейці взагалі читають своїх класиків?! Путін, як і Гітлер, не зразу ув’язався у велику війну – він, як і Гітлер, починав з меншого. Не буду згадувати давнішу історію з Придністров’ям (аналогія з окупацією Рейнської області), але війна 2008 року з Грузією саме завдяки європейцям (французький президент – корупціонер Саркозі) привела не тільки до втрати Грузією 20 відсотків території (Абхазія і Південна Осетія), але й до заохочення агресора.
Коли Путін окупував Крим – і тут аналогія з аншлюсом Австрії стала очевидною навіть для першокурсників історичних факультетів – багато хто на Заході говорив, як один французький політик свого часу про Австрію: «Вони просто зайшли у свій садок»… Що й треба було агресору. Мантри про мир небезпечні для миру. Британський прем’єр Чемберлен махав якимось папірцем, підписаним ним з Гітлером: «Я привіз вам мир!». Це був дозвіл на окупацію Судетів, що належали Чехословаччині. І тепер на заході, особливо в США, молотять про мир, що приведе до більшої війни.
Знову мудрий Черчилль: «Насправді миролюбність відіграла свою роль у просуванні на шляху, що вів до безмежно страхітливої війни». «Чеснотливі спонукання, стримувані інерцією та несміливістю, аж ніяк не могли протистояти озброєній та рішучій нечестивості. Щира любов до миру – не виправдання для втягування сотень мільйонів смиренного люде в тотальну війну». Це стосується і української влади, очільник якої замість підготовки до відсічі агресору радив готуватися до травневих шашликів – наїлися, досі вадить…
І коли Росія грубо, неспровоковано напала на Україну широким фронтом – Захід знову замонявся, зашпортався, заникався… «… Видавалось украй нерозумним думати, ніби великі переможні країни, які мають очевидну військову перевагу, знову зійдуть зі шляху обов’язку і честі, що був для них ще й шляхом здорового глузду та розважливості». Це знову Вінстон Черчилль, цитати з його книги «Спогади про Другу світову війну». Книга, до речі, була відзначена Нобелівською премією з літератури.
…Отже, демократії відстають. Але в підсумку таки мобілізуються і перемагають диктаторів. Муссоліні і Гітлер тому приклади. Для Путіна приклади.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
"Король Данило"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |