І тульський пряник - крадений!

“Печатний тульський пряник” насправді ніякий не російський, а кипчаків, одного з племен Орди. "Тул" - вдова у перекладі, Тайдула, хана Джанібека. Царицин, нині Волгоград, не похідне від цариці, бо раніше – монгольський Сарічін.

Їжа, предмети вжитку, топоніми й не тільки сучасної росії – це добре збережена й примножена ординська спадщина, з усіма виповзаючими наслідками. Азія, пані та панове, завжди нею була. А-зі-я!

Так само “ісконними” можна вважати їхні квасні щі, або шті, антипод нашого борщу. На територію Орди рецепт потрапив з Візантії, як і сама капуста. Культура дешева й невибаглива, швидко прижилася серед тамтешніх “крєстьян”, відтак і “щі” стали вважати суто "своїми". В дійсності навіть їхні щі - ніяк не їхні.

Ще одна зупа, уха - така ж "російська", як Куликовська битва - "за визволення Русі".

Людмила ПУСТЕЛЬНИК