...І не по-нашому говорили

Пішли раненько на Житній за любистком.

- А звідки ви, - питає дядько, який стоїть, як посеред моря, у свіжій м’яті та мелісі.
- Із Києва, - кажу.
- А до Києва?
- До Києва - теж із Києва, я тут народилася.
- Ну бо ви так добре по-нашому говорите.
- А по-якому, - кажу, - мені говорити, ми ж в Україні живемо, нє?

Дядько, лукаво мружачи око, говорить: «Розказував мені дід, як у революцію у Димері усіх комісарів постріляли. А чого ви їх постріляли, питають люди . А бо пили, крали і по-ненашому говорили…»

- Жаль, - кажу, що не усіх комісарів тоді вистріляти устигли.
- І я так думаю, - киває дядько головою, - ну, із святою неділенькою вас…
- І вам хай Бог помагає, - кажу, беручи в руки сніп пахучого розмай-зілля.

Отож і вас, дорогі українці, вітаю із зеленими святами!

Галя ПЛАЧИНДА