Герої Крут і досі на війні
Артистка Чернігівського філармонійного центру фестивалів та концертних програм, мати загиблого героя сучасності Олена Белавенцева саме таку думку висловила під час цьогорічного вшанування героїв Крут на місці бою. Невипадково і заступниця голови обласної державної адміністрації Наталія Романова тут, на меморіалі Героя Крут вручала бойові відзнаки загиблим героям російсько - української війни, які отримували їх батьки : «Не треба бути великим вченим, щоб побачити чіткі історичні паралелі між тодішніми подіями і сьогоденням. Як тільки Україна обернулася у бік європейського розвитку, наш північний сусід за допомогою всіх можливих засобів забажав зупинити ці кроки. На жаль, і серед нинішніх захисників України є ті, хто повторив подвиг Героїв Крут — ступив у безсмертя прямо зі студентської лави. Нині 180 синів Чернігівщини вже схилили голови, боронячи сучасну Україну від агрессора».
В Крути, з 1990 року починаючи, приїжджають ті, хто вшановує захисників України – рухівці, просвітяни, а тепер, коли відзначення подвигу героїв Крут стало однією з підвалин державної політики у сфері національної пам’яті – державні службовці, курсанти і ліцеїсти, військовослужбовці, народні депутати, представники різних політичних партій. Виступали і кандидати в Президенти – Руслан Кошулинський, Олег Ляшко та Юлія Тимошенко. Щоправда, остання чомусь провела свій мітинг окремо від усіх, коли вже закінчилися і літія, і літературно – музична композиція, і мітинг…
На важливості правильної інтерпретації подій понад сторічного терміну акцентував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович: “ Пам’ять про Крути повернулася в Україну із відновленням її незалежності в 1991. Але тоді і протягом наступних двох десятиліть цей бій згадували як трагедію чи навіть поразку. Оборонці станції загинули, більшовики продовжили свій наступ на Київ. Ось що говорили про Крути. Для більшої драматизації суттєво завищувалася кількість українських втрат, понижувався їхній вік. Відтак згадування цієї події перетворилося в плач і розпач від чергової поразки, — зауважує науковець. — Такий підхід далекий не лише від об‘єктивної історичної оцінки того що сталося під станцією Крути 29 січня 1918 року, але й від справжнього вшанування пам‘яті учасників цих подій. Важко здобуту ціною вояцьких життів перемогу знецінюють називаючи поразкою.
Загибель у бою близько сотні українських вояків це трагедія. Але втричі більша кількість ворожих втрат заперечує тезу про поразку. Особливо якщо врахувати, що співвідношення сил учасників бою майже 1 до 10 не на користь українців. Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні. Для проголошеної лише кілька днів тому незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили їй отримати міжнародне визнання та військову допомогу. Незабаром після цього більшовиків вигнано далі на схід».
Поминальну літію відслужив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій у співслужінні зі священиками – капеланами Чернігівської єпархії.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
В Крути, з 1990 року починаючи, приїжджають ті, хто вшановує захисників України – рухівці, просвітяни, а тепер, коли відзначення подвигу героїв Крут стало однією з підвалин державної політики у сфері національної пам’яті – державні службовці, курсанти і ліцеїсти, військовослужбовці, народні депутати, представники різних політичних партій. Виступали і кандидати в Президенти – Руслан Кошулинський, Олег Ляшко та Юлія Тимошенко. Щоправда, остання чомусь провела свій мітинг окремо від усіх, коли вже закінчилися і літія, і літературно – музична композиція, і мітинг…
На важливості правильної інтерпретації подій понад сторічного терміну акцентував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович: “ Пам’ять про Крути повернулася в Україну із відновленням її незалежності в 1991. Але тоді і протягом наступних двох десятиліть цей бій згадували як трагедію чи навіть поразку. Оборонці станції загинули, більшовики продовжили свій наступ на Київ. Ось що говорили про Крути. Для більшої драматизації суттєво завищувалася кількість українських втрат, понижувався їхній вік. Відтак згадування цієї події перетворилося в плач і розпач від чергової поразки, — зауважує науковець. — Такий підхід далекий не лише від об‘єктивної історичної оцінки того що сталося під станцією Крути 29 січня 1918 року, але й від справжнього вшанування пам‘яті учасників цих подій. Важко здобуту ціною вояцьких життів перемогу знецінюють називаючи поразкою.
Загибель у бою близько сотні українських вояків це трагедія. Але втричі більша кількість ворожих втрат заперечує тезу про поразку. Особливо якщо врахувати, що співвідношення сил учасників бою майже 1 до 10 не на користь українців. Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні. Для проголошеної лише кілька днів тому незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили їй отримати міжнародне визнання та військову допомогу. Незабаром після цього більшовиків вигнано далі на схід».
Поминальну літію відслужив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій у співслужінні зі священиками – капеланами Чернігівської єпархії.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
| Читайте також |
| Коментарі (0) |