Філософія Коржа
Віталій Корж є унікальним українцем -- він вміє не сваритися. Знаючі люди кажуть, що які б не були політичні війни, якими б прокльонами не обсипали політичні сторони одна одну, народний депутат від опозиційної "Батьківщини" Віталій Корж умів заходити в Кабінет міністрів будь- якого прем''єр-міністра і лагіднено та спокійненко вирішувати всі належні питання. Та й не дивно: адже саме його фірма вперше комп'ютеризувала навіть Службу безпеки України. А сам Віталій Терентійович був депутатом аж трьох скликань у Верховній Раді. Ніхто ніколи не чув від нього лайливого слова, яким так грішать більшість наших політиків, що вищиряються на екранах, а в позаекранні таку чорноту мажуть, що й стояти поруч бува чорно...
І тут раптом у своїй новій, сказати б -- підсумковій книзі свого політичного побутування -- Віталій Корж різко і мало не на всіх сторінках нападає на Віктора Ющенка. І це мало не головний ворог українства у викладі трьохразового депутата.
І тут культурний та стриманий автор у висловах не соромиться:"...Конкретні справи громадянина Ющенка (отакої -- уже як у міліцейських протоколах! -- В.Ч.) переконливо свідчать про злочинний характер його діяльності на посаді Президента України".
Колись Олег Обушний, будучи на той час помаранчевим заступником голови обласної ради, казав:" Це тільки Чепурний не розчарувався у Ющенку!". Я відповів: "Справа у тому, що я й не зачаровувався! Бо Президент -- це функція, яка залежить від команди".
Ні, безумовно, я вірив у багато речей, що не збулися. Можливо, навіть в особистісному плані я постраждав від провалу всього помаранчевого романтизму більше за всіх критиків Ющенка. Хоча я не мав від влади Ющенка жодної посади чи нагороди, як їх мали нинішні запеклі критики Президента Ющенка.
Але разом з тим я знаю погану українську рису -- валити на одну людину все, аби тільки не відповідати самому. Один наймит земельного олігарха був дописався проти мене й до того, що це Чепурний -- рухівець винен, що так погано Україна живе, бо ж за це боровся. Але аж ніяк не винен його хазяїн, що був депутатом Верховної Ради, наголосував нам законів олігархічного капіталізму і навіть засилив у свій піджак зірку Героя України. А тепер труїть нашу землю аміаком, щоб побільше наросло кукурудзи.
А яка ж альтернатива в плані персоналій в автора книги "Практична філософія українства" Віталія Коржа? Ви догадалися зразу, що це -- Юлія Тимошенко?
Ну, доки пані Юлія в тюремній лікарні -- говорити щось критичне про неї не хочеться. Варто тільки запитання Віталія Коржа, поставлене щодо інших людей, адресувати і щодо чарівної Юлії Володимирівни: "А що у нього за душею (в кандидата у депутати -- В.Ч.), -- хіба можна дізнатися? Виявляється, що можна. Достатньо уважно прочитати біографію кандидата на виборну посаду й задати йому (їй) просте запитання: "Звідки взяв (взяла) оті мільйони ( а то й десятки мільйонів) гривень на те, щоб порозвішувати своє симпатичне (розумне, усміхнене, самовпевнене тощо) обличчя на всіх перехрестях?".
В десятку, Віталію Терентійовичу, щодо Юлії Тимошенко!
А ще пригадуються чомусь слова Леоніда Кучми, коли читав від Коржа покривання мокрим рядном Ющенка і панегірики Юлії Тимошенко: "Всі -- в г..., а Юля - в білому!". Не треба, ми не забули ні ПРіБЮТу, ні намагання переписати Конституцію разом з регіоналами, ні хіхікання на весь пострадянський простір поруч з Путіним, ні угод газових, що Юля наукладала... -- та нічого не забули.
Проте цього відгуку я би й не писав, якби не інша провідна думка автора. Він переконаний, що "на жаль, українці виявилися слабаками" і що всі негаразди від того, що у нас народ поганий.
Ну, можна б віджартуватись -- мовляв, іншого народу ми не народили, тож політики мусять мати справу з тим, який є.
А можна б згадувати всі біди, з яких ледве не вийшов, а вичапав наш народ -- голодомори, війни, репресії...
А я би хотів сказати інше. Ми, громадяни, раз на 4 чи 5 років відповідаємо за свою країну -- коли йдемо на вибори. І ми, наприклад, Коржа обрали туди, у владу, тричі. І ми не зобов'язані займатися політикою щоденно -- ми маємо ростити дітей, хліб, доглядати своїх стариків, варити сталь і чавун тощо. А політики професійно мають займатися політикою. І коли Віталій Корж професійно критикує у цій книзі Павла Мовчана, свого колегу по депутатству -- охоче віримо. Але, вибачте, це не наші справи. Це ваші -- справи політиків займатися політикою так, щоб була користь для України.
Якщо політики не здатні займатися своєю справою професійно -- хай звільнять місце іншим. Можливо, у нових вийде краще. Що, власне, й сталося -- після останніх виборів націонал- демократи, яких автор цілком доречно звинувачує у демагогії, повністю усунуті від влади. І в деяких моментах у нових депутатів виходить краще -- принаймні, вони змусили всю Верховну Раду говорити державною мовою і голосувати особисто.
Так що не треба на народ вішати свої політичні прорахунки. Народ у нас -- як народ. Його не порівняти з єврейським -- Віталій Корж захоплюється, що ізраїльська розвідка краща в світі, ізраїльські жінки посідають перше місце у світі за рівнем народжуваності, а економіка Ізраїлю забезпечує високий рівень життя. Це все так. Та шановний автор забуває розказати, що Ізраїль посідає перше місце за дотаціями від США -- поки що наймогутнішої економіки світу. Україна ж борсається сама. А що дає та ж Америка -- розкрадається. Ким? Політиками! То народ у цьому винен, що наші політики не створили механізмів захисту від злодіїв у політиці?
Власне, головне достоїнство книги Віталія Коржа в тому,що вона спонукає до дискусій. Гляди, з цього млива щось та й вийде.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |