Естет в'ораний в русівську сіру землю

Перманентно говорить зі мною колега і дорікає, що я створив собі кумира - Василя Стефаника. "Та се русівський хло', який спекулював на крови".

Сумно, що досі у нас стереотипне сприйняття Стефаника. Я не є його фанатом, але знаю, що витонченішого естета в світовій літературі важко знайти. І не про селянські плачі Стефаник писав, а про неспокій людської душі, яку в'орали в русівську земельку, сіру від поту. І душа плакала, рвалася з тюремного тілесного ув'язнення і не могла вирватися. Це є кульмінацію конфлікту в його новелістиці.

І за побутове. Стефаник не грав ролю месії чи мученика, Він був таким, яким був. Він не прагнув подобатися. Письменник відтворював ті регістри українського слова, 90% носіям яких вони досі недосяжні. Але дивним чином саме ці люди оцінють Стефаника, хоча вони "не в ньому" і, навіть, "не біля нього".

Євген БАРАН