Роман Федорів: 95!
1 грудня 1930 року - офіційна дата народження Романа Федоріва (1930-2001), хоча у своїх Щоденниках Степан Пушик твердить, що він народжений 1929, а рік собі потім "списав", бо ж ріс сиротою і виховувався у сім'ї старшого брата. Так що фактично Романові Федоріву нині 95.
Я читав "Жбан вина", "Отчий світильник ", "Іван та Марія", "Капелан жовтого лева"...
1991 листувався з Федорівим з приводу друкування у "Дзвоні" "Спогадів польового духовника" мого двоюрідного вуйка о. Ізидора Нагаєвського (1908-1989) й зустрічався з ним у Львові недалеко від пам'ятника Міцкевича. Однак Федорів тоді відмовив мені, не виключаю, що побоювався якоїсь провокації.
Після смерті дружини Лідії, яку поховав у Братківцях і себе заповів там поховати (заповіту діти не виконали, поховали у Львові на Личаківському цвинтарі), активно виступав як письменник і головний редактор журналу "Дзвін". Особливо після 1995, коли став лавреатом Шевченківської премії за роман "Єрусалим на горах". Пригадую, як в грудні 1995 проходила зустріч із ним в актовій залі Прикарпатського університету, як чудово виступала студентка Мар'яна Андріяшко. І ще пригадую, як відразу після наглої кончини Федоріва, проходила зустріч із Шевченківськими лавреатами, вихідцями із Прикарпаття, в драмтеатрі. Вразив якимись раптовими змінами вигляд Іваничука (пізніше признавався мені, що смерть Федоріва його перелякала)...
Нині хата в Братківцях, відколи помер його зять Ігор Ходак (1958-2020), стоїть пусткою, що з бібліотекою Федоріва, яка зберігалася у сільській хаті - невідомо. Там само самотою лежить на братківському цвинтарі перша дружина письменника...
Євген БАРАН
Я читав "Жбан вина", "Отчий світильник ", "Іван та Марія", "Капелан жовтого лева"...
1991 листувався з Федорівим з приводу друкування у "Дзвоні" "Спогадів польового духовника" мого двоюрідного вуйка о. Ізидора Нагаєвського (1908-1989) й зустрічався з ним у Львові недалеко від пам'ятника Міцкевича. Однак Федорів тоді відмовив мені, не виключаю, що побоювався якоїсь провокації.
Після смерті дружини Лідії, яку поховав у Братківцях і себе заповів там поховати (заповіту діти не виконали, поховали у Львові на Личаківському цвинтарі), активно виступав як письменник і головний редактор журналу "Дзвін". Особливо після 1995, коли став лавреатом Шевченківської премії за роман "Єрусалим на горах". Пригадую, як в грудні 1995 проходила зустріч із ним в актовій залі Прикарпатського університету, як чудово виступала студентка Мар'яна Андріяшко. І ще пригадую, як відразу після наглої кончини Федоріва, проходила зустріч із Шевченківськими лавреатами, вихідцями із Прикарпаття, в драмтеатрі. Вразив якимись раптовими змінами вигляд Іваничука (пізніше признавався мені, що смерть Федоріва його перелякала)...
Нині хата в Братківцях, відколи помер його зять Ігор Ходак (1958-2020), стоїть пусткою, що з бібліотекою Федоріва, яка зберігалася у сільській хаті - невідомо. Там само самотою лежить на братківському цвинтарі перша дружина письменника...
Євген БАРАН
Читайте також |
Коментарі (1) |
| |