Єдина нелюбов любого друга

У сільській садибі, де я літую, трапився мені затріпаний томик Мопассана. Прочитав його майже не силуючись. Легке побіжне перо, невибагливі, наче флірт притомленого донжуана, метафори, стрункий, як юна кокотка, сюжет.
Мопассан любив жінок (що багатші, то більше) і ненавидів Ейфелеву вежу.

Коли постала над Парижем ця «залізна леді», він із розпачу втік за кордон. Тим більше, що жінки були й там. А коли повернувся, то щодня обідав і вечеряв (з жінками, звісно) у ресторані на першому рівні Ейфелевої вежі. Бо тільки звідси її не було видно.

Між тим Мопассан писав, як заклятий. Так ревно, що й одружитися не мав часу. А може, не хотів розчаровувати екзальтованих читачок. Любий друг не завжди виявляється любим чоловіком…

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Борозни долонь".