Духів день - іменини Землі

Ця фраза належить поету і мислителю, який став російським, але так і не зміг позбутися свого українського, від батька, єства. Це Максиміліан Волошин, по батькові його прізвище - Кирієнко. Він у Криму жив, у Коктебелі, і чи не єдиний у російській літературі написав зі співчуттям до кримських татар - бо велика (об'ємом, але не моральністю) російська література так ніде і не сказала доброго слова ні про пригноблених московитами чеченців (пам'ятаєте, як у Лєрмонтова "злой чечен ползьот"?), ні про грузин (навіть мій улюблений Астаф'єв відзначився - хіба що тільки Васілій Розанов визнав токсичний вплив росіян на грузин, яким вони навіть літургію заборонили були рідною мовою), ні про балтійські народи, північніших серед них московити зневажливо називали чухонцями... А що вже казати про якутів, алеутів, алтайців чи інші народи російської імперії? Хоча про далекосхідні народи написав трохи Арсеньєв, але й той виріс у нашому українському Батурині...

А якщо нагадаєте "Хаджі Мурат" Льва Толстого, де дійсно є симпатія до кавказців, то заодно не забувайте додати, що цього твору граф Толстой за життя так і не опублікував, він вийшов через сім, здається, років після його смерті... Ну, а про кровожерливого придворного камер- юнкера Пушкіна, який навіть хотів бути секретарем кривавого генерала Єрмолова, зайве й говорити - навіть його товариш В'яземський обурювався кровожадністю поета в його вірші "На взятие Варшавы"...

Бач, куди завела згадка про Максиміліана Волошина... Але сьогодні мене тішить інформація про початок блокади Криму, де навіть у Севастополі нема бензину. Щоправда, воїни- азовці кажуть, що такої мети не ставили 🙂 , перерізаючи логістику сухопутного коридору в Криму, мрії Путіна (Ростов- Мелітополь- Джанкой). Проте тримаймо в голові пророкування американського генерала Бена Ходжеса: війна закінчиться в Криму звільненням Криму від російських окупантів...

А Волошин у поезії "Дом поэта" писав про Крим і Росію:

"Здесь, в этих складках моря и земли,
Людских культур не просыхала плесень —
Простор столетий был для жизни тесен,
Покамест мы — Россия — не пришли.
За полтораста лет — с Екатерины —
Мы вытоптали мусульманский рай,
Свели леса, размыкали руины,
Расхитили и разорили край.
Осиротелые зияют сакли;
По скатам выкорчеваны сады.
Народ ушел. Источники иссякли.
Нет в море рыб. В фонтанах нет воды".

З Днем Святого Духа! З іменинами Землі!

Василь ЧЕПУРНИЙ