Донецький суд проти Київського патріархату
Донецький адміністративний окружний суд прийняв рішення щодо юридичного статусу храму Вознесіння Господнього у селищі Кам’янка Тельманівського району. Після двотижневого процесу акт передачі церкви УПЦ КП у 1996 році визнали недійсним. Споруда тепер має перейти у власність селищної громади. Але, зважаючи на попередні обставини та заяви мешканців Кам`янки, храм Вознесіння Господнього ймовірно забере під свій протекторат новостворена парафія Вознесіння Господнього УПЦ Московського патріархату. Суддів протягом всього процесу найбільше цікавило, чи відбулись у 1995 році загальноселищні збори, на яких мешканці дізнались про процедуру передачі. Також жвавий інтерес викликав нинішній стан церкви. Ці два питання випливали на кожному засіданні, їх задавали кожному свідку. При цьому незрозуміло, яке відношення мають ремонтні роботи та реконструкція церкви до рішення тодішнього губернатора Донеччини Володимира Щербаня.
Не зважаючи на постійне наголошення суддів на тому, що розглядається відміна акту 1996 року, а не релігійна приналежність храму, це питання піднімалось всіма трьома сторонами. Позивачі постійно плутались у свідченнях, називали УПЦ КП "розкольницькою" та безблагодатною. Тим самим порушували чинне законодавство України про міжрелігійні та міжконфесійні відношення. Але суд не звернув уваги на ці слова.
На негативне для УПЦ КП рішення вплинула і відкрито байдужа позиція представників відповідача, донецької обласної держадміністрації. Дві дівчини ніколи "не заперечували" або "залишали на розгляд суду". Така апатія вразила навіть одного з суддів. "Відповідачі, Ви взагалі маєте власну думку?", - дорікнув він їм.
Третя сторона, парафія Вознесіння Господнього УПЦ КП, не була здивована таким рішенням суду, бо морально була до нього готова.
Нагадаємо, ще до початку судового процесу юрист Юрій Фартушний, переглянувши документи, сказав, що «позов мав взагалі залишатись без розгляду, бо строки давності в адміністративних справах складають 6 місяців. Тут минуло п’ятнадцять років. У правовій державі немає ніякого шансу виграти цей процес, але в Україні часто приймаються дивні рішення». Сьогоднішня ухвала стала черговим кроком у дивній політиці українського судочинства. Виникає питання: навіщо взагалі потрібен судовий розгляд, якщо рішення відомі та прогнозовані ще до початку процесу?
NGODonetsk| Читайте також |
| Коментарі (0) |