Доки прибудуть Пан Бог і гурт друзів...
ДОКИ СТАРИЙ КАЛЕНДАР ЩЕ НЕ ОПАВ ОСТАННІМИ ЛИСТКАМИ, ЗГАДАЮ ТЕ, ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ ЗІ МНОЮ НАЗАВЖДИ
Чи це ознака часу, чи моя власна нездалість, але багато хто з тих, кого люблю (любила?) перебралися (чи я їх переселила?) і живуть виключно в телефоні. Разом з моїми рідними переселенцями, з якими колись сходжено сотні кілометрів в Дніпрі, Києві та інших містах і селах, випито декалітри кави, виспівано і висловлено все,"що на серце лягло", в телефоні замешкали ті, з ким пряду нитку з семи мішків гречаної вовни і нам здається, що ми друзі, товариші, колеги-- аж до того краю, де телефон замовкає до наступної розмови ніпрощо...
Якщо хочеш побачити їх біля себе - побачиш самотню стежку, на якій жодного руху. Тоді хапаєшся до записника, шукаєш справжніх і надійних, але надмір прізвищ тих, з ким можеш говорити лише подумки бо вони вже за межею, знову підбиває тебе заохочувально позирати на телефон, щоб він озвався. Або замовк і замовчав - на десятки літ -- туди, де спілкуванням було щось інше,де були очі, руки, кольори і запахи .Де життя було колом.І хай іноді ти грала "в куцу бабу" з волі інших чи власної, кидаючись навсебіч з простягнутими руками і ловила пальцями порожнечу, тепло, на яке бігла, було живим і тутешнім, за крок від тебе.
З молодшим братом, якого втратила в сьогорічному травні, ми розмовляли чи не щодня. Про все, навіть про старий горіх, на гілляці якого висіла батьком прилаштована гойдалка, а влітку жили горлиці. Але сьогодні сумую за його очима, його сміхом, його гнівом і сумом, за його руками з довгими пальцями, за його іронією і дивовижною наївністю, від якої не відстарів до останнього сну...
Я не видалила його номер. Десять цифр, за якими життя. І небуття також.
Десятьма цифрами позначені й ті, до кого віталася, прихилялася серцем,чиї голоси впізнавала з півподиху - навіщо вам їхні імена, коли у вас є свої мертві,свої номери,на які марно телефонувати -вони вже ніколи не висвітляться на табло, яке віддзеркалює ваші ілюзії про любов, дружбу, ілюзію кола?...
Чотири цифри року: 2018. Дописати до них дві цифри року народження. Дві цифри прожитих років. А ще дві цифри хай побудуть в запасі,в загашнику автомобіля, в якому до мене прибуде Пан Бог і гурт друзів, яким можна поглянути у вічі...
Любов ГОЛОТА
Чи це ознака часу, чи моя власна нездалість, але багато хто з тих, кого люблю (любила?) перебралися (чи я їх переселила?) і живуть виключно в телефоні. Разом з моїми рідними переселенцями, з якими колись сходжено сотні кілометрів в Дніпрі, Києві та інших містах і селах, випито декалітри кави, виспівано і висловлено все,"що на серце лягло", в телефоні замешкали ті, з ким пряду нитку з семи мішків гречаної вовни і нам здається, що ми друзі, товариші, колеги-- аж до того краю, де телефон замовкає до наступної розмови ніпрощо...
Якщо хочеш побачити їх біля себе - побачиш самотню стежку, на якій жодного руху. Тоді хапаєшся до записника, шукаєш справжніх і надійних, але надмір прізвищ тих, з ким можеш говорити лише подумки бо вони вже за межею, знову підбиває тебе заохочувально позирати на телефон, щоб він озвався. Або замовк і замовчав - на десятки літ -- туди, де спілкуванням було щось інше,де були очі, руки, кольори і запахи .Де життя було колом.І хай іноді ти грала "в куцу бабу" з волі інших чи власної, кидаючись навсебіч з простягнутими руками і ловила пальцями порожнечу, тепло, на яке бігла, було живим і тутешнім, за крок від тебе.
З молодшим братом, якого втратила в сьогорічному травні, ми розмовляли чи не щодня. Про все, навіть про старий горіх, на гілляці якого висіла батьком прилаштована гойдалка, а влітку жили горлиці. Але сьогодні сумую за його очима, його сміхом, його гнівом і сумом, за його руками з довгими пальцями, за його іронією і дивовижною наївністю, від якої не відстарів до останнього сну...
Я не видалила його номер. Десять цифр, за якими життя. І небуття також.
Десятьма цифрами позначені й ті, до кого віталася, прихилялася серцем,чиї голоси впізнавала з півподиху - навіщо вам їхні імена, коли у вас є свої мертві,свої номери,на які марно телефонувати -вони вже ніколи не висвітляться на табло, яке віддзеркалює ваші ілюзії про любов, дружбу, ілюзію кола?...
Чотири цифри року: 2018. Дописати до них дві цифри року народження. Дві цифри прожитих років. А ще дві цифри хай побудуть в запасі,в загашнику автомобіля, в якому до мене прибуде Пан Бог і гурт друзів, яким можна поглянути у вічі...
Любов ГОЛОТА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |