До весни 30 днів

Але Весна вже явно ходить нашими вулицями. Принаймні сьогодні багато хто відчував її присутність на вулиці.
Я от йшла вулицями свого дитинства і бачила її. Бо наче й сніг ще лежить, але виглядає, мов полунична глазур. І вечір ще ранній, але вже такий прозорий, мов серпанок. Тонкі графічні сбриси будинків і дерев на цьому акварельному фоні.

В передчутті весни особливо згадується, як за перших же натяків на весну, ми вже збиралися в зграйки і поверталися зі школи додому якимись окольними вуличками вдвічі довше, ніж зазвичай. Бо так приємно замість того, щоб учити уроки, блукати, спілкуватися, щось обговорювати, хихотіти, роздивлятися.

Сьогодні йшла цими знайомими вуличками (якими не часто ходжу) і теж роздивлялася: що змінилося, що, навпаки, таке ж як багато років тому. От ці старезні тополі стоять, наче й не минуло 40 років, як я їх побачила вперше. А от в огорожі з'явилися зміни. Замість звичної дірки для проходу (навіть двох), через які ми скорочували шлях, з'явилися дві хвірточки. А оскільки їх на вечір закривають на замочки , то я не схотіла обходити. Так-так, зробила те, що ви й подумали. Між іншим, мене колись класна керівничка застукала за таким неподобством і навіть похвалила, мовляв, бачу, що й ти нормальна людина і не все робиш за правилами.

Поки йшла я цими вуличками, то раділа змінам (калиточкам теж ). І вже мріяла, як настане весна й буде знову щось нове. Бо згадувати старе варто саме для того, щоб переконатися: оновлення - це накраще. Жити в ілюзіях старих спогадів не варто. Хай буде Весна!

Ірина ЛОМОНОС