Дитячий мед

Ми сиділи на причілку нашої хати. Затишок і лагідне призахідне сонце дуже сприяли хлоп’ячим мріям. А про що можуть мріяти серйозні хлопці, яким вже по 5 років?.. Та про все на світі! Того дня ми мріяли про мед. Бо побачили: оса, що поволі повзла по стіні хати, раптом зникла десь у маленькій дірочці.

- Там повно меду! - упевнено сказав і показав на стіну мій сусід і тезка. - Неси сокиру і відро.

Коротше, він запропонував сокирою розрубати частину стіни і набрати меду. Та сокири ми тоді так і не знайшли, а тому залишилися без солодкого.

Ще пам‘ятаю, біля цієї хати я гордо швендяв у червоних «лавушних»(прабабин термін) штанях на підтяжці через плече. Вдягачка супер, але з нею виникав клопіт, коли треба було її швиденько зняти. Пам‘ятаю напівтемні сіни, сірого кота і сонячний зайчик у «великій хаті»... Та багато чого не можна забути! Бо тут я навчився говорити, ходити, мріяти, малювати(у підручниках старшого брата)...

Коли буваю в селі, навідуюся до нашої старої хати, де прожив не найгірші перші п‘ять років. Що ж: від оселі із саману зараз вже мало що залишилось. Та я знайшов оте місце на причілку, де ми з тезкою облизувалися, слідкуючи за осою. І чогось на душі стало так солодко, немов справді покуштував отого дитячого меду.

Павло КУЩ