Дипломатія Ватикану чи Євангельська істина Фанару?
Нещодавно я писав про той біль і гіркоту, які викликають слова Папи Римського. Коли понтифік говорить про «обидві сторони», закликає «зупинити спіраль насильства» і ставить знак рівності між агресором і жертвою, він, можливо, діє як "хороший" дипломат. Але як християни, ми шукаємо не дипломатії. Ми шукаємо Істини. Бо без Істини не буває справедливого миру.
І ось сьогодні я читаю слова іншого духовного лідера — нашого Вселенського Патріарха Варфоломія. Того самого, чий престол є Матір'ю-Церквою для нашої Православної Церкви України. Читаю і відчуваю, як має звучати справжній голос пастиря в часи темряви. Звсіно, що так само звучить голос предстоятеля ПЦУ митр. Епіфанія, але не про це зараз мова.
Відчуйте цю разючу різницю:
1. Про те, хто винен:
Папа Римський узагальнює: «Загиблі в Україні та Росії… війна породжує війну».
Вселенський Патріарх говорить прямо і без натяків. 26 липня цього року він чітко заявив, що саме російський уряд веде несправедливу війну проти свого «православного сусіда» — України. Він не ховається за абстракціями. Є агресор — Російська Федерація, і є жертва агресії — Україна. І є несправедлива війна яку веде РФ. Ось де правда, а не відбілювання ката і прирівнювання насильника до жервти. Розмиття границь, як у випадку із заявами понтифіка.
2. Про роль російської церкви:
Ватикан воліє не згадувати роль РПЦ, щоб «залишити простір для діалогу».
Патріарх Варфоломій називає речі своїми іменами і не прикривається "благими намірами" нібито про діалог і дипломатію із вбивцями. Він відкрито засуджує Московський патріархат, який повністю схвалив цю агресію і назвав її «священною війною». Більше того, Патріарх прямо засудив обіцянки РПЦ про «вічне життя» для російських солдатів, які йдуть вбивати «своїх українських братів». Нагадаю, що глава РПЦ обіцяв вбивцям-росіянам "вічне життя" за участь у так званій "сво".
3. Про «священну війну» та виправдання зла:
Коли російські ракети летять на наші міста, це не просто політика — це зло, яке намагається прикритися Божим ім'ям. І Патріарх Варфоломій розбиває цю брехню вщент. Він чітко сказав: «Святісь і війна за своєю природою є взаємовиключними поняттями… Ніколи не було і не буде "священної війни"!». Не можна хрестити війну, щоб догодити авторитарній світській владі.
4. Про те, що таке справжній мир:
Папа пропонує зупинити «спіраль насильства» тут і зараз, що в реальності означає залишити окупанта на нашій землі і змиритися зі злом. Чи що він мав на увазі?
Натомість Вселенський Патріарх нагадує нам слова Христа: «Блаженні миротворці» (Мт. 5:9) і дає їм глибоке, правильне тлумачення: «Бути миротворцем — означає відійти від того, що служить власним інтересам, до того, що охоплює права інших».
Вдумайтеся в ці слова! Миротворчість - це коли наші захисники, відмовляються від комфортних умов вдома і ризикуючи життямйдуть на захист України. Мир — це повага до прав іншого, а не примус жертви до капітуляції.
Я бачу різницю між Ватиканом і Фанаром.
Дипломатія намагається примирити добро і зло посередині. Коли Іоан Хреститель викривав гріх Ірода, він не був дипломатом, і за це поплатився життям, але здобув життя Вічне в Царстві Божому. Євангеліє не вчить компромісів із злом, а вимагає назвати зло — злом, вигнати його, і лише тоді будувати мир. Вселенський Патріарх не побоявся сказати, що сьогодні «істина знаходиться під ударом». Але він став на її захист. Він став на бік гнаних і розіп'ятих.
Сподіваюсь, що папа Лев теж побачить цю істину без політичних фільтрів і конюктур.
Дякую Вселенському Патріарху Варфоломію. Дякуємо, Ваша Всесвятосте, за те, що Ви є голосом пророка, а не політика. Дякуємо, що в час найбільших випробувань Мати-Церква називає ката — катом, а жертву — жертвою.
Справедливість можлива лише в Правді. А Правда зробить нас вільними.
Ось як вчить нас Євангеліє
1. проти нейтралітету: «і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте» (До Ефесян 5:11).
Це фундаментальний принцип: християнин не має права просто «бути осторонь» або мовчки спостерігати. Зло треба виводити на світло і називати злом.
2. Про підміну понять і розмивання меж (проти риторики «священної війни» та порівняння ката і жертви):
«Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким!» (Ісаї 5:20).
3. Про обов'язок захищати невинних (проти закликів до жертви «просто припинити стріляти»):
«¹¹ Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття?
¹² Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її» (Притчі 24:11-12).
4. Заклик до лідерів і пастирів бути голосом правди:
«⁸ Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
⁹ Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого» (Притчі 31:8-9).
5. Про відповідальність духовного лідера (вартового):
«Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх» (Єзекіїля 3:18).
Іван ПЕТРУЩАК
·
І ось сьогодні я читаю слова іншого духовного лідера — нашого Вселенського Патріарха Варфоломія. Того самого, чий престол є Матір'ю-Церквою для нашої Православної Церкви України. Читаю і відчуваю, як має звучати справжній голос пастиря в часи темряви. Звсіно, що так само звучить голос предстоятеля ПЦУ митр. Епіфанія, але не про це зараз мова.
Відчуйте цю разючу різницю:
1. Про те, хто винен:
Папа Римський узагальнює: «Загиблі в Україні та Росії… війна породжує війну».
Вселенський Патріарх говорить прямо і без натяків. 26 липня цього року він чітко заявив, що саме російський уряд веде несправедливу війну проти свого «православного сусіда» — України. Він не ховається за абстракціями. Є агресор — Російська Федерація, і є жертва агресії — Україна. І є несправедлива війна яку веде РФ. Ось де правда, а не відбілювання ката і прирівнювання насильника до жервти. Розмиття границь, як у випадку із заявами понтифіка.
2. Про роль російської церкви:
Ватикан воліє не згадувати роль РПЦ, щоб «залишити простір для діалогу».
Патріарх Варфоломій називає речі своїми іменами і не прикривається "благими намірами" нібито про діалог і дипломатію із вбивцями. Він відкрито засуджує Московський патріархат, який повністю схвалив цю агресію і назвав її «священною війною». Більше того, Патріарх прямо засудив обіцянки РПЦ про «вічне життя» для російських солдатів, які йдуть вбивати «своїх українських братів». Нагадаю, що глава РПЦ обіцяв вбивцям-росіянам "вічне життя" за участь у так званій "сво".
3. Про «священну війну» та виправдання зла:
Коли російські ракети летять на наші міста, це не просто політика — це зло, яке намагається прикритися Божим ім'ям. І Патріарх Варфоломій розбиває цю брехню вщент. Він чітко сказав: «Святісь і війна за своєю природою є взаємовиключними поняттями… Ніколи не було і не буде "священної війни"!». Не можна хрестити війну, щоб догодити авторитарній світській владі.
4. Про те, що таке справжній мир:
Папа пропонує зупинити «спіраль насильства» тут і зараз, що в реальності означає залишити окупанта на нашій землі і змиритися зі злом. Чи що він мав на увазі?
Натомість Вселенський Патріарх нагадує нам слова Христа: «Блаженні миротворці» (Мт. 5:9) і дає їм глибоке, правильне тлумачення: «Бути миротворцем — означає відійти від того, що служить власним інтересам, до того, що охоплює права інших».
Вдумайтеся в ці слова! Миротворчість - це коли наші захисники, відмовляються від комфортних умов вдома і ризикуючи життямйдуть на захист України. Мир — це повага до прав іншого, а не примус жертви до капітуляції.
Я бачу різницю між Ватиканом і Фанаром.
Дипломатія намагається примирити добро і зло посередині. Коли Іоан Хреститель викривав гріх Ірода, він не був дипломатом, і за це поплатився життям, але здобув життя Вічне в Царстві Божому. Євангеліє не вчить компромісів із злом, а вимагає назвати зло — злом, вигнати його, і лише тоді будувати мир. Вселенський Патріарх не побоявся сказати, що сьогодні «істина знаходиться під ударом». Але він став на її захист. Він став на бік гнаних і розіп'ятих.
Сподіваюсь, що папа Лев теж побачить цю істину без політичних фільтрів і конюктур.
Дякую Вселенському Патріарху Варфоломію. Дякуємо, Ваша Всесвятосте, за те, що Ви є голосом пророка, а не політика. Дякуємо, що в час найбільших випробувань Мати-Церква називає ката — катом, а жертву — жертвою.
Справедливість можлива лише в Правді. А Правда зробить нас вільними.
Ось як вчить нас Євангеліє
1. проти нейтралітету: «і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте» (До Ефесян 5:11).
Це фундаментальний принцип: християнин не має права просто «бути осторонь» або мовчки спостерігати. Зло треба виводити на світло і називати злом.
2. Про підміну понять і розмивання меж (проти риторики «священної війни» та порівняння ката і жертви):
«Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким!» (Ісаї 5:20).
3. Про обов'язок захищати невинних (проти закликів до жертви «просто припинити стріляти»):
«¹¹ Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття?
¹² Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її» (Притчі 24:11-12).
4. Заклик до лідерів і пастирів бути голосом правди:
«⁸ Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
⁹ Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого» (Притчі 31:8-9).
5. Про відповідальність духовного лідера (вартового):
«Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх» (Єзекіїля 3:18).
Іван ПЕТРУЩАК
·
| Читайте також |
| Коментарі (0) |