"Дике полюваня" повертається?

Чому «королівські», зрозуміло – постріляти дичину виїздила місцева і вища еліта. А резонансні через те, що під час тих розваг, їхні учасники обов'язково у щось вляпаються. То насмерть людину підстрелять, то в лоба шротом комусь поцілять. Втім, після резонансної загибелі під час полювання відомого політика Євгена Кушнарьова, чільники областей та районів дещо притихли і про особливо грандіозні вилазки на природу не було чути.

Але нині деякі факти свідчать, що забуте ремесло поступово стало відроджуватись. Свідченням цього є випадок, який стався в один з вересневих днів неподалік села Смяч, що у Щорському районі. Жителі села мали змогу спостерігати цікаве видовище, коли група єгерів Українського товариства мисливців та рибалок застукала на гарячому цілий загін браконьєрів у складі майже 20 осіб. Про той факт на сторінках райгазети досить докладно розповів керівник райради УТМР.

Виявляється, єгері, які перебували у рейді, застали на території відтворюваної ділянки, де полювання абсолютно заборонено, цілу ватагу людей на чотирьох автомашинах, з вогнепальною зброєю та десятком мисливських собак. Коли ж браконьєри помітили єгерів, то стали тікати з лісу! Єгері врешті-решт наздогнали втікачів, браконьєри стали в коло, відмовлялись пред'являти документи та надати для огляду автомобілі. Зате схопилися за мобілки і взялися кудись телефонувати.

Єгері, в свою чергу, зателефонували до міліції, звідки прибула група правоохоронців у складі аж… двох чоловік. Стражі порядку привітались з браконьєрами, наче з добрими знайомими, нічого не оглядали, мовляв це не їхня справа. Тож браконьєри швиденько роз»їхались.

Подейкують, що серед них були якісь «круті хлопці» на прізвиська «Туз», «Лом», «Дзигула». Звичайно, для простого читача ці клички ні про що не говорять. Але позиція правоохоронців може викликати не лише здивування, а й обурення. Бо якби з рушницями та собаками в лісі, не можна полювати, застукали простого мисливця, його б гідно покарали. А до «поважних» людей – чемне ставлення. Виходить, «закон, як дишло». А для порушників закону повертаються благословенні часи, коли були рівні і ще рівніші.

Гірше того, в учасників браконьєрського полювання вистачило нахабства і дурості «наїжджати» на журналістів райгазети, яка обнародувала обставини «королівського полювання» біля села Смяч. Дійшло навіть до погроз про те, що надто допитливі журналісти можуть опинитися у Таращанському лісі, тобто, повторити трагедію Гонгадзе. Мабуть, така нахабність браконьєрів не є випадковою. Вони добре відчувають свою безкарність, впевненість у тому, що все можна вирішити через зв»язки та гроші. Тож закон існує тільки для простого Івана. А як думаєте ви, шановні читачі?

Валерій Магула,

Щорський район