Детективна історія вирубування лісосмуг
В чернігівському медіа-просторі знову з`явилися публікації на скандальну тему вирубування лісосмуг біля села Горбово Куликівського району. В популярному інтернет-виданні “Високий Вал» публікація Вікторії Сидорової “Підприємець проводив вирубку дерев біля села Горбово законно — вирішили в прокуратурі” , в газеті “Деснянська правда» стаття Олександра Шила «Чому страждає громада?»
Нагадаємо суть. Напередодні Нового року жителі села Горбово забили тривогу і звернулися в пресу, екологію з приводу того, що біля саду було вирізано цілу смугу насаджень —понад 200 дерев. Також почалося вирізання дерев понад дорого на Ковчин.
Обласна екологічна інспекція провела перевірки і встановила, що вирізуванням лісосмуг займається чернігівський підприємець Р. Кадала, за угодою з Горбівською сільрадою. Але робиться це з порушенням правил, зокрема, досить сумнівно було оформлено дозволи на заготівлю деревини. Екологи констатували, що вирізуються не лише сухі старі дерева, а й інші, що державі було цим завдано значні збитки. Тому екологи заборонили підприємцю подальші роботи, а матеріали передали в прокуратуру для порушення кримінальної справи за нанесення матеріальних збитків.
Про все це повідомили чернігівські засоби інформації. Чи не першою підняла тему та ж В. Кудіна, яка, побувавши разом з екологами на перевірці, вмістила в тому ж «Високому Валу» 12 січня статтю «Біля села Горбово на Куликівщині нищать клени та тополі. Чи законно?» Вже саме слово «нищать» в заголовку свідчило, що ніякої особливої законності там нема. Потім були публікації і в газеті «Сіверщина».
Але події пішли доволі несподівано. Природоохоронна прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи за фактами масового вирубування лісосмуг, бо не знайшла тут складу злочину з боку підприємця чи сільради. Більше того, самих екологів звинувачено в неправильно проведених перевірках. Підбадьорений таким поворотом, підприємець Кадала сам подав позов у суд на екологів з вимогою скасувати їхню заборону на подальші роботи. Піднялася кампанія на захист дереворубства, зокрема, публікації в Куликівській райгазеті. Акцент робився на тому, що в селах району багато старих, перерослих, сухих дерев, які можна і треба б випиляти, бо вони заважають руху транспорту, обробці сільгоспугідь, становлять небезпеку для електроліній. Подібне ж написано і у відповіді на публікації «Сіверщини», поданій в редакцію райадміністрацією і надрукованій в нашій газеті 21 квітня. І ось нова порція медіа-підтримки дереворубства, в тому числі і в тому ж «ВВ», від тої ж авторки.
Особливий наголос всі роблять на тому, що прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи. Всі наче забувають, що в нашому законодавстві, окрім кримінальної,є ще й адміністративна відповідальність, а це і немалі штрафи, і анулювання ліцензії на підприємницьку діяльність. То невже вирізування лісосмуг не тягне й на адміністративну відповідальність. «Не тягне!»— така позиція захисників лісорубства. Така основна думка і двох нових названих публікацій.
Але ось що цікаво. За більш як півроку цієї детективної історії, а почалася вона ще минулого літа, за туманом сили-силенної словес ніхто по сьогодні так і не дав чітку відповідь на основне запитання: а хто ж дав дозвіл на вирубування дерев під Горбовом? Іншими словами, а в чому ж полягає «законність вирубування», винесена В.Сидоровою і в заголовок публікації? Ось ключова фраза її публікації: «У постанові слідчого природоохоронної прокуратури йдеться про те, що підприємець на момент вирубки аварійних і сухих дерев мав при собі всі необхідні документи». ЯКІ САМЕ ДОКУМЕНТИ? Ось ключових запитання, від якогось спритно ухиляються всі ці місяці. Наша газета не стверджувала, що їх не існує. Але, підтримуючи позицію екологів, ми резонно запитували й запитуємо: підтвердьте, що вони існують. Які документи? Назва, номер, дата, печатка, підпис? Як то кажуть, документи на стіл! Чий на них підпис — голови сільради, голови райдержадміністрації, прем’єра, президента? Ось дивовижна загадка.
Цитуємо першу згадану публікацію Сидорової на «ВВ» за 12 січня : «Вирубування дерев на двох ділянках ведеться поза межами населеного пункту, тому дозвіл на проведення цих робіт давала районна державна адміністрація,— повідомила
Горбівський сільський голова Оксана Трикашна». Подібне і в новій публікації на «ВВ»: «Нагадаю, що Горбівський сільський голова Оксана Трикашна тоді повідомила, що виконком сільської ради звернувся до районної державної адміністрації щодо надання дозволу на проведення робіт по видаленню аварійно-небезпечних насаджень, адже дерева знаходилися поза межами населеного пункту», І ось буквально наступне речення цієї публікації: «На це звернення адміністрація дала письмову відповідь, що вирішувати це питання має місцева громада та рекомендувала надати дозвіл на вирубку на сесії сільради, що в подальшому й було зроблено».
Ви що-небудь зрозуміли? Сільрада «поінформувала», райадміністрація «порекомендувала» їй надати дозвіл, що й було зроблено. А тепер , для «ясності», цитуємо ще й згадану відповідь голови райдержадміністрації газеті «Сіверщина», надруковану 21 квітня: «Нарешті є два рішення сесії Горбівської сільської ради про дозвіл на вирубку дерев загальною кількістю 1570 штук. Відповідно до цих рішень сільським головою Трикашною О.М. видано ордери на видалення зелених насаджень та укладено договір на виконання робіт з підприємцем Кадалою Р.А.»
Значить, ордери існують? І їх видала сільська рада? Не поспішайте з відповіддю. Принаймні, на сьогодні ніхто чітко не підтвердив їх існування. Може за такі вважається примітивний папірець, без вказування навіть, де й що вирубується, який вилучила у сільської ради при перевірці обласна екологія? І це ставиться тепер екологам у провину.
Щоб пояснити, чому такий туман у ключовому питанні — ХТО Ж ДАВ ДОЗВІЛ, нагадаю свою публікацію в «Сіверщині» за 14 квітня ц.р. «Дереворубство «нічиїх» лісосмуг». Там йшлося про затію вирізати величезну, в кілька кілометрів і площею в багато гектарів пришляхову лісосмугу між Куликівкою і Ковчином. І це вже не сотні, а тисячі дерев. Так от, проблема це зовсім не Куликівського району, а загальноукраїнська. Свого часу, вже в незалежній державі, на загальнодержавному рівні законодавчо з відання сільських і селищних рад було вилучено всі землі за межами села. Тобто, це хоч і є територія сільради, але всі ці поля, ліки, ліси — за селом. І передано було ці землі в розпорядження районних державних адміністрацій. Восени 2008-го вводиться нове законоположення, яким від контролю за цими землями усувається представництва влада — районні ради. Хазяїном тут стає виконавча влада, тобто призначені згори, а не обрані населенням на місцях, держадміністрації.
Сказане стосується, звичайно, і лісосмуг: і пришляхових, і тих, що розділяють землі сільрад та сільські поля. А це в будь-якому районі сотні гектарів добротних лісонасаджень. Юридичний статус цих лісосмуг взагалі заплутаний: Щось, вздовж дороги, у віданні шляховиків, щось у лісовому фонді, а більшість смуг у віданні тих же райадміністрацій. Ясна річ, що й все, що там виросло і росте, у розпорядженні названих органів, всіх, кого завгодно, тільки не сільських рад. Я піднімав цю проблему і ставив питання так: чи не час уже повернути всі ці земля і так пограбованому українському селу? Звичайно ж, і лісосмуги, які, до того ж, десятки років тому садили і доглядали жителі цих же сіл. Ось нормальне вирішення питання. На жаль, у нас багато що робиться ненормально. І тому кояться ось такі дереворубні детективи.
Петро АНТОНЕНКО
Повністю статтю читайте в газеті "Сіверщина" за 2 червня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |