Зовсім не темне Середньовіччя...
Я тут виявив, що навіть освічені люди чомусь чіпляються за велику кількість стереотипів про Середньовіччя. Тому нате вам трошки міфів про цю епоху.
Міф №1 Інквізиція і спалення на багатті
Ну, всі ж чули, як страшна католицька церква палила на багаттях всіх підряд, а кого не палила – того топила. От відьом, наприклад!
Ну, палила, бувало. Але диявол, як відомо, не у відьмах, а у деталях. Досі йдуть суперечки про кількість страчених, втім, приміром, найжорстокіша іспанська Інквізиція за весь час свого існування (а це, з деякими перервами, період з XIII до XIX століття) ухвалила лише щось до десяти тисяч смертних вироків. За 600 років! Так би мовити, nobody expects the spanish inquisition, тільки в іншому сенсі, ніж у «Монті Пайтоні».
Більше того, згідно статистики, шанс отримати прощення у суді інквізиції був кратно вищим, ніж у світському. І злочинці про це знали, адже по всій Західній і Центральній Європі відомі непоодинокі випадки, коли злодій чи грабіжник називав себе ще й єретиком, аби його справу розглядав саме церковний суд. Інквізиторам чомусь більше довіряли.
Навіть у жорстокому і кривавому XVI столітті, яке вже не Середні віки, але в якому Інквізиція дійсно була на піку форми, стратою закінчувалось 2-3% всіх розглянутих справ.
Я вже мовчу про те, що у відьом багато інквізиторів (а це були дуже освічені для свого часу люди) просто не вірили. Ще в XI столітті Папа Римський Григорій VII писав, що жінок не можна звинувачувати у природних негараздах на кшталт загибелі худоби чи епідемій. Якщо ж «відьма» чи «відьмак» потрапляли таки в руки інквізиції, вони мали всі шанси виправдатись. А от тих, хто доніс могли й стратити, адже доброму християнину не гоже вірити у якихось там відьом і тим паче доносити на сусідів.
А як же «Молот відьом», скажуть мені. Це ж от прям середньовічні жахи! І написана домініканцями! Ага. Тільки офіційна церква книгу засудила і офіційно ж закликала інквізиторів не вірити написаному у ній.
Ну і звісно, страшенні інквізиторські знаряддя для тортур - здебільшого вигадки. Вкрай популярна «Залізна діва» взагалі фейк XIX століття. Крім того, була поширена практика ставитись до вирваних під тортурами свідчень як до «свідчень від третьої особи» - це специфічний юридичний термін того часу, що по факту означав донос і міг розглядатись лише як допоміжний фактор у винесенні вироку. Хоча були і випадки, коли свідчень проти себе вистачало для вироку. Але! Якщо людина після «зізнання» каялась, її не страчували, а призначали штраф або якесь покарання типу посту на кілька років.
До речі, в обов’язки інквізиторів ще входило запобігати єврейським погромам, знаходити і судити погромників.
Зате знаєте, хто дійсно із задоволенням масово палив «відьом» і вірив у те, що сусідка наврочила? Прогресивні протестанти! Але це вже Новий час, тому їх чіпати поки не буду.
Міф №2
Бруд, сморід, антисанітарія
Середньовічні люди не любили смердіти. От прям як ми. А ще у них не було централізованого водогону, зате були бані –щиро подякуємо за це Римській імперії. Практично кожне європейське місто у Середні віки мало кілька бань, де будь-хто бажаючий міг за вкрай невелику плату помитись у гарячій ванні, а часто ще й поголитись, отримати масаж, або послуги з натирання шкіри пахучими травами чи (для багатих) ефірними оліями. Ще бані частенько були заодно й борделями або місцем зустрічі закоханих, у яких не було іншого приміщення для любовних утіх. Чоловіки і жінки частенько мились разом, що церква не схвалювала, але й не забороняла. Точніше, вона намагалась, але настільки мляво, що на заборону просто закривали очі.
Руки теж мили, як не дивно. Особливо перед їжею.
А щодо епідемій: ну, це правда, Європу у XIV столітті буквально викосила чума. Але такі ж або подібні епідемії ставались і раніше (Юстиніанова чума, наприклад, або епідемії III століття) і пізніше, у більш освічений час (варто згадати хоча б «іспанку» у ХХ столітті). Тому списати все на відсутність гігієни у середньовічних європейців точно не вийде.
Міф №3
Деградація науки! Пласка Земля! Релігія проти освіти!
Ну, про пласку Землю скажу в двох словах: на відміну від деяких наших сучасників, люди Середньовіччя точно знали, що Земля – кругла. Це було доведено ще в античні часи і знання ці нікуди не поділись. А знаєте, хто зберіг науку в Середньовіччі? Церква. Для багатьох це чомусь «вотетапаварот».
Так, саме завдяки церкві у нас є купа античних творів, обережно переписаних і збережених у монастирях. Саме завдяки церковникам середньовічні медики були знайомі з творами Галена і Гіпократа, а інженери знали про ідеї Архімеда.
Більше того, церква взагалі не гальмувала освіту. Як же так, скаже хтось, а от Коперник там, Джордано Бруно – їх же церква закенселила! І… взагалі ні. По-перше, це вже не Середньовіччя, а Новий час. По-друге… ох…
Коперника захейтили протестанти на чолі з Мартіном Лютером. Натомість Папа Лев X запросив його взяти участь у підготовці календарної реформи, праці вченого вивчали єзуїти, він був шанованою людиною.
Бруно ж стратили не за його наукові ідеї, а за вперту відмову визнати Христа Сином Божим. Більше того, стратила його не інквізиція, а цілком собі світська влада, губернатор Риму, якщо конкретно. У акті передачі вченого від церковного суду до цивільного є рядок, у якому церква просить піддати його «покаранню без пролиття крові» та застосувати пом'якшення закону. До речі, Бруно вмовляли відмовитись від своїх слів про Христа сім (!) років.
Але все ще – це XVI століття. У Середньовіччі такої дічі не було. Була інша...
Арсен ЧЕПУРНИЙ
P.S. А на картинці – просто середньовічні зображення котиків. По-моєму, чудові.
Міф №1 Інквізиція і спалення на багатті
Ну, всі ж чули, як страшна католицька церква палила на багаттях всіх підряд, а кого не палила – того топила. От відьом, наприклад!
Ну, палила, бувало. Але диявол, як відомо, не у відьмах, а у деталях. Досі йдуть суперечки про кількість страчених, втім, приміром, найжорстокіша іспанська Інквізиція за весь час свого існування (а це, з деякими перервами, період з XIII до XIX століття) ухвалила лише щось до десяти тисяч смертних вироків. За 600 років! Так би мовити, nobody expects the spanish inquisition, тільки в іншому сенсі, ніж у «Монті Пайтоні».
Більше того, згідно статистики, шанс отримати прощення у суді інквізиції був кратно вищим, ніж у світському. І злочинці про це знали, адже по всій Західній і Центральній Європі відомі непоодинокі випадки, коли злодій чи грабіжник називав себе ще й єретиком, аби його справу розглядав саме церковний суд. Інквізиторам чомусь більше довіряли.
Навіть у жорстокому і кривавому XVI столітті, яке вже не Середні віки, але в якому Інквізиція дійсно була на піку форми, стратою закінчувалось 2-3% всіх розглянутих справ.
Я вже мовчу про те, що у відьом багато інквізиторів (а це були дуже освічені для свого часу люди) просто не вірили. Ще в XI столітті Папа Римський Григорій VII писав, що жінок не можна звинувачувати у природних негараздах на кшталт загибелі худоби чи епідемій. Якщо ж «відьма» чи «відьмак» потрапляли таки в руки інквізиції, вони мали всі шанси виправдатись. А от тих, хто доніс могли й стратити, адже доброму християнину не гоже вірити у якихось там відьом і тим паче доносити на сусідів.
А як же «Молот відьом», скажуть мені. Це ж от прям середньовічні жахи! І написана домініканцями! Ага. Тільки офіційна церква книгу засудила і офіційно ж закликала інквізиторів не вірити написаному у ній.
Ну і звісно, страшенні інквізиторські знаряддя для тортур - здебільшого вигадки. Вкрай популярна «Залізна діва» взагалі фейк XIX століття. Крім того, була поширена практика ставитись до вирваних під тортурами свідчень як до «свідчень від третьої особи» - це специфічний юридичний термін того часу, що по факту означав донос і міг розглядатись лише як допоміжний фактор у винесенні вироку. Хоча були і випадки, коли свідчень проти себе вистачало для вироку. Але! Якщо людина після «зізнання» каялась, її не страчували, а призначали штраф або якесь покарання типу посту на кілька років.
До речі, в обов’язки інквізиторів ще входило запобігати єврейським погромам, знаходити і судити погромників.
Зате знаєте, хто дійсно із задоволенням масово палив «відьом» і вірив у те, що сусідка наврочила? Прогресивні протестанти! Але це вже Новий час, тому їх чіпати поки не буду.
Міф №2
Бруд, сморід, антисанітарія
Середньовічні люди не любили смердіти. От прям як ми. А ще у них не було централізованого водогону, зате були бані –щиро подякуємо за це Римській імперії. Практично кожне європейське місто у Середні віки мало кілька бань, де будь-хто бажаючий міг за вкрай невелику плату помитись у гарячій ванні, а часто ще й поголитись, отримати масаж, або послуги з натирання шкіри пахучими травами чи (для багатих) ефірними оліями. Ще бані частенько були заодно й борделями або місцем зустрічі закоханих, у яких не було іншого приміщення для любовних утіх. Чоловіки і жінки частенько мились разом, що церква не схвалювала, але й не забороняла. Точніше, вона намагалась, але настільки мляво, що на заборону просто закривали очі.
Руки теж мили, як не дивно. Особливо перед їжею.
А щодо епідемій: ну, це правда, Європу у XIV столітті буквально викосила чума. Але такі ж або подібні епідемії ставались і раніше (Юстиніанова чума, наприклад, або епідемії III століття) і пізніше, у більш освічений час (варто згадати хоча б «іспанку» у ХХ столітті). Тому списати все на відсутність гігієни у середньовічних європейців точно не вийде.
Міф №3
Деградація науки! Пласка Земля! Релігія проти освіти!
Ну, про пласку Землю скажу в двох словах: на відміну від деяких наших сучасників, люди Середньовіччя точно знали, що Земля – кругла. Це було доведено ще в античні часи і знання ці нікуди не поділись. А знаєте, хто зберіг науку в Середньовіччі? Церква. Для багатьох це чомусь «вотетапаварот».
Так, саме завдяки церкві у нас є купа античних творів, обережно переписаних і збережених у монастирях. Саме завдяки церковникам середньовічні медики були знайомі з творами Галена і Гіпократа, а інженери знали про ідеї Архімеда.
Більше того, церква взагалі не гальмувала освіту. Як же так, скаже хтось, а от Коперник там, Джордано Бруно – їх же церква закенселила! І… взагалі ні. По-перше, це вже не Середньовіччя, а Новий час. По-друге… ох…
Коперника захейтили протестанти на чолі з Мартіном Лютером. Натомість Папа Лев X запросив його взяти участь у підготовці календарної реформи, праці вченого вивчали єзуїти, він був шанованою людиною.
Бруно ж стратили не за його наукові ідеї, а за вперту відмову визнати Христа Сином Божим. Більше того, стратила його не інквізиція, а цілком собі світська влада, губернатор Риму, якщо конкретно. У акті передачі вченого від церковного суду до цивільного є рядок, у якому церква просить піддати його «покаранню без пролиття крові» та застосувати пом'якшення закону. До речі, Бруно вмовляли відмовитись від своїх слів про Христа сім (!) років.
Але все ще – це XVI століття. У Середньовіччі такої дічі не було. Була інша...
Арсен ЧЕПУРНИЙ
P.S. А на картинці – просто середньовічні зображення котиків. По-моєму, чудові.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |