Цибулька з хлібом

Гостював у Федорця один молодий родич із міста, бізнесмен-початківець. Ставив серйозні запитання.

«Ви не боїтеся старості, вуйку?»
«Старості бояться молоді».

«А смерті?»
«А смерті бояться ті, яким далеко до вмирання».

«Невже вам зовсім не страшно буде вмирати?»
«Синку, – лагідно сказав Федорцьо. – Видиш, яка в нас файна цибулька на грядці?»

«Бачу».
«Я люблю цибульку з чорним хлібчиком, скропленим олією. А ти?»

«Теж люблю», – відповів той розгублено.
«Я так і гадав. Коли ти хочеш посмакувати цибулькою, що робиш? Ідеш у городець, до грядки, придивляєшся і витягуєш цибульку. Правда? Не вона собі відмірює вік, а ти їй відмірюєш... Так і в Господа нашого. В його земному саду. Посіяв нас, підживляв, зрощував, а коли прийшов час, витягнув. Час не наш, час Його. Час покликання і час відкликання. Себто це Його клопіт, а не твій. А ти своє роби».

«Намагаюся. А як людині досягти успіху?»

Федорцьо на хвилю замислився:
«Працювати більше, ніж інші; знати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші. А решту доповнять терплячість і удача».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
"Федорцьо, приятель сердечний".