Лагідність хвороб
Мамі подобається наша закарпатська приповідка: «Ко хворів? Жона. Ко вмер? Чоловік?».
У тридцять три роки їй поставили діагноз - гіпертонія. Докторка співчутливо зітхнула: «Може, ви ще встигнете поставити дітей на ноги…»
Мама поверталася додому в тумані від сліз. Світ розколовся навпіл. Наступного дня звично понесла пиріжки і миску вишень ченцеві Веніаміну, що доживав віку в халабуді за закрайку нашої вулиці Щорса. Старець вислухав її сумну новину і мовив: «Ти не хвора». - «Як не хвора? Вчора це мені сказали в поліклініці». - «Забудь. То було вчора, а віднині ти одужуєш. Затям собі: з кожною дниною стаєш здоровішою. З цим і живи».
З тим мама і живе. Шістдесят років поспіль. Тепер їй дев‘яносто три.
Зранку легенька зарядка. Вправи для тіла і наспівування для душі. Тривале провітрювання - «наситити кімнати річковим воздухом». Прибирання: з шаф, полиць, комори, балкону завжди знайдеться що викинути. Більше простору і легше дихається. Обов‘язкове щоденне читання - вітаміни спокою. Постійна годинна прохідка поза домом - до церкви, на ринок, до сімейного, на сусідську сходку під каштаном. Ці відвідини не стільки для потреби, як «наговоритися з людьми».
Страви легкі і прості - з овочів, круп, риби, грибів, молока та м‘якого сиру. Багато капусти, квасолі, цибулі. Вечеря не пізніше шостої. Після хіба що якийсь фрукт або жменька ягід, або соняшникове чи гарбузове насіння. Ніколи ніякої кави. Чай тільки з цикорію, глоду, шипшини, м‘яти, меліси, ромашки, конюшини, напари з листя суниці, малини, смородини, ожини. Замість цукру - калина та чорниця на меду. Вода тільки джерельна. На гостині може дозволити собі ковток фруктової настоянки чи коньяку.
Кожен день починає співанкою на кухні і завершує молитвою в спальні. День - як дар Божий.
Гостювала недавно в Мукачеві її учениця, нині знана кардіологиня в Угорщині. Каже: «Давайте, Еміліє Михайлівно, я вас огляну». Всі аналізи зробила. «Ну, що, - питає мама, - сподобався тобі мій букет хвороб?» - «Знаєте, що так. Бо вони у вас якісь… лагідні».
«Приручені за такий час, - сміється мама. - Якби між людей було менше злоби, ненависті, заздрості, жадібності, то й хвороб менше було б».
«І що би ми тоді робили?» - зітхнула докторка.
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Рукопис «Мамине вікно».
У тридцять три роки їй поставили діагноз - гіпертонія. Докторка співчутливо зітхнула: «Може, ви ще встигнете поставити дітей на ноги…»
Мама поверталася додому в тумані від сліз. Світ розколовся навпіл. Наступного дня звично понесла пиріжки і миску вишень ченцеві Веніаміну, що доживав віку в халабуді за закрайку нашої вулиці Щорса. Старець вислухав її сумну новину і мовив: «Ти не хвора». - «Як не хвора? Вчора це мені сказали в поліклініці». - «Забудь. То було вчора, а віднині ти одужуєш. Затям собі: з кожною дниною стаєш здоровішою. З цим і живи».
З тим мама і живе. Шістдесят років поспіль. Тепер їй дев‘яносто три.
Зранку легенька зарядка. Вправи для тіла і наспівування для душі. Тривале провітрювання - «наситити кімнати річковим воздухом». Прибирання: з шаф, полиць, комори, балкону завжди знайдеться що викинути. Більше простору і легше дихається. Обов‘язкове щоденне читання - вітаміни спокою. Постійна годинна прохідка поза домом - до церкви, на ринок, до сімейного, на сусідську сходку під каштаном. Ці відвідини не стільки для потреби, як «наговоритися з людьми».
Страви легкі і прості - з овочів, круп, риби, грибів, молока та м‘якого сиру. Багато капусти, квасолі, цибулі. Вечеря не пізніше шостої. Після хіба що якийсь фрукт або жменька ягід, або соняшникове чи гарбузове насіння. Ніколи ніякої кави. Чай тільки з цикорію, глоду, шипшини, м‘яти, меліси, ромашки, конюшини, напари з листя суниці, малини, смородини, ожини. Замість цукру - калина та чорниця на меду. Вода тільки джерельна. На гостині може дозволити собі ковток фруктової настоянки чи коньяку.
Кожен день починає співанкою на кухні і завершує молитвою в спальні. День - як дар Божий.
Гостювала недавно в Мукачеві її учениця, нині знана кардіологиня в Угорщині. Каже: «Давайте, Еміліє Михайлівно, я вас огляну». Всі аналізи зробила. «Ну, що, - питає мама, - сподобався тобі мій букет хвороб?» - «Знаєте, що так. Бо вони у вас якісь… лагідні».
«Приручені за такий час, - сміється мама. - Якби між людей було менше злоби, ненависті, заздрості, жадібності, то й хвороб менше було б».
«І що би ми тоді робили?» - зітхнула докторка.
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Рукопис «Мамине вікно».
| Читайте також |
| Коментарі (0) |