"Чорний вівторок", що став українською перемогою

Він керував церквою тоді, коли вона ще тільки будувалась. І скажу чесно, будувалася не тільки Духом Святим, але й людським - відтак, бувало, і зі сміття, трісок та намулу... Тож їхали з усіх усюд просити кращих священиків, чи й просто священиків - так, наче їх пекли в церковці під ґонтом (біля нинішнього Михайлівського Золотоверхого, що тоді ще його увіч не було). І ось чекаємо митрополита Чернігівського і Сумського Володимира Романюка, місцеблюстителя патріаршого престолу, він виходить з канцелярії, щось хтось йому договорює, а він зупиняється на порозі, підводить очі вгору і каже: "Головне, що скажуть отам!"

...25 років тому у столичному Києві, де правили комуністи і кагебісти, була сотворена всеукраїнська ганьба, яка за дивним християнським чином стала всеукраїнською славою. Православні українці ховали свого Патріарха - мученика, а служки Москви кинули екіпіровану силу нечисті, щоб достойного похорону не дати. Біля стін святої Софії кучмівська влада кинула проти похорону озброєну силу. Зудар. Тріск митри архієпископа Паїсія з Південної Америки. Крики і кров. Потоптаний український прапор і людські тіла. Президент - Леонід Кучма, прем'эр- міністр Євген Марчук, намісник президента у столиці - Леонід Косаківський, сірий кардинал Дмитро Табачник і безвольний Роман Шпек, що не зміг організувати достойне прощання зі своїм земляком - патріархом. Кучма гостював у Лукашенка, Марчук нагально поїхав оглядати поля Білоцерківщини... Ми пам'ятаємо, що ніхто досі не покараний. Ніхто.

Патріарха поховали під стінами Софії і те місце стало природнім для нього - я не бачу потреби перепоховувати, заховувати кудись на обширі дворища. Ні, Патріарх Володимир зустрічає всіх входящих у Софію і це символічно - він ще в комуністичному ув'язненні відстоював ідею київського православія.

Василь ЧЕПУРНИЙ