Чому треба рахувати дні
«Люди люблять свої дні народження, себто – рахують роки. І дивуються: як швидко біжить час! Таки правда, він біжить від тебе. Тому, що рахувати слід не роки, а дні. Живи днем: тоді кожний матиме іншу цінність, інше наповнення. Колись я щовечора коротко записував до книжечки, що за день зробив, де був, що бачив, що чув. Згодом переглянеш, порахуєш записи й бачиш, яке насичене, яке щільне життя. Жодного порожнього дня… Але я часто перебирався з місця на місце, і ті записники губилися. Тоді я став вечорами коротко переповідати свій день чи то псові, чи пташці, чи дереву, чи полум’ю в печі. Хоч і натомлений, язик ледве ворушиться, але розказуєш, розказуєш. Гейби нанизуєш суцвіття на нитку. Золото часу. І сам собі дивуєшся: всього один день, а наче маленьке життя!
Видко, вже звичка така – звірятися, що не марнуєш дарований тобі час. Іноді закрадається гадка, що може якраз тому і вділяється мені понад міру тих днів…»
Він прожив 104 роки.
Ранок благословляє день
«Доброє рано благословляє весь день», – звик був казати.
Що ж означало для цього це «доброє рано»?
Молитва, бодай коротка, подячна… Вода: «кварта в себе, відро на себе»…. Розім’яти тіло й «перестукати» долонями всі м’язи, розігріваючи й вирівнюючи кров… Послухати на хвильку щебетання птахів, дзвін мошви, шамотіння потічка за теплої пори, потріскування вогню в печі – за холодної. Ця звична ранкова «музика»… І незмінна усмішка на вустах. Маленька радість чергового нового дня – він стільки принесе нового!.. Скласти в голові короткий план на цілий день… Прибрати за собою після ночівлі й снідання... Щоб увечері повернутися в чисту, привітну хату. Залишаючи за порогом брудне взуття, втому і «злобу дня».
Дай собі спокій
«Жодна хмарина не сіє щодня дощ, жодна квітина не цвіте цілий рік, жодне дерево не плодоносить весь час, жодна куриця не несе за день два яйця, жодне лоно не зроджує щомісяця. Чому ти гадаєш, що мусиш повсякчасно сіяти радість і добро, цвісти красою, плодоносити великими ділами? Дай собі спокій».
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. Із книги "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".
Видко, вже звичка така – звірятися, що не марнуєш дарований тобі час. Іноді закрадається гадка, що може якраз тому і вділяється мені понад міру тих днів…»
Він прожив 104 роки.
Ранок благословляє день
«Доброє рано благословляє весь день», – звик був казати.
Що ж означало для цього це «доброє рано»?
Молитва, бодай коротка, подячна… Вода: «кварта в себе, відро на себе»…. Розім’яти тіло й «перестукати» долонями всі м’язи, розігріваючи й вирівнюючи кров… Послухати на хвильку щебетання птахів, дзвін мошви, шамотіння потічка за теплої пори, потріскування вогню в печі – за холодної. Ця звична ранкова «музика»… І незмінна усмішка на вустах. Маленька радість чергового нового дня – він стільки принесе нового!.. Скласти в голові короткий план на цілий день… Прибрати за собою після ночівлі й снідання... Щоб увечері повернутися в чисту, привітну хату. Залишаючи за порогом брудне взуття, втому і «злобу дня».
Дай собі спокій
«Жодна хмарина не сіє щодня дощ, жодна квітина не цвіте цілий рік, жодне дерево не плодоносить весь час, жодна куриця не несе за день два яйця, жодне лоно не зроджує щомісяця. Чому ти гадаєш, що мусиш повсякчасно сіяти радість і добро, цвісти красою, плодоносити великими ділами? Дай собі спокій».
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. Із книги "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".
Читайте також |
Коментарі (0) |