Чого Чернігівщина дає фору Полтавщині?

Нарешті! Дізнався чого так помітно різниться південь і північ Гетьманщини - від давнини до наших днів. Бо кількість і якість козацької шляхти поступально збільшувалася від Полтавського й Гадяцького полків на півдні - до Ніженського й Стародубівського полків на півночі.

Відтак шляхта Ніженського полку - барони і нобіліси-козаки - подали аж 2 офіційно проголосованих проєкти до колегіяльних органів Уложенної Комісії 1767 року Російської імперії. По одному - Чернигівський, Стародубівський, Лубенський, Київський та Переяслівський. А південні полки - Миргородський, Гадяцький та Полтавський - один на трьох!

Не випадково саме ці три полки були територіально "обгризані" Імперією протягом 18 століття - безкарно. 1724 від Гадяча забрали багату Котелевську сотню, від Миргорода періодично відрізали портовий Кременчук, а від Полтавського відтяпали Китайгородську та Царичанську сотні.

Нічого подібного не допустили центральні й північні полки, де навіть у часи безгетьманства не лише збережено території полків - до Ніженського тягнули сусіднє слобідське Білопілля, а до Лубенського - Недригайлів.

Зрештою й сам Полтавський полк Московщина "хакнула" 1775 року - за 7 років до анексії всієї Гетьманщини. І нікому було у тій Полтаві запротестувати.

Зараз знаходжу подиву гідну кореляцію між, скажімо, "хорольським феноменом" опору декомунізації та в'ялими козацькими елітами півдня Гетьманщини, яким було западло писати політичні станові вимоги 1767 року.

Власне у теперішньому адміністративному полі Чернигівська область дає фору Полтавській. Хоч міжобласний кордон пролягає по краю політично зрілого Лубенського полку.

Ростислав МАРТИНЮК