Заручники землі У Чернігівському районному центрі зайнятості небагатолюдно. Біля стендів з вакансіями та консультантів служби майже немає відвідувачів. Підхожу до заступника директора, начальника відділу надання соціальних послуг центру Віктора Голіка.
- У нас район сільськогосподарський, тому вакансій багато таких, що стосується сільського господарства, - розповідає він. – Шукають зоотехніків, ветеринарів, та в основному просять робітників низької кваліфікації. З району багато хто знаходить роботу в Чернігові. Складніше шукати роботу тим, хто живе у віддалених місцях району, таких як Дніпровське, Пакуль, Седнів. В населених пунктах поза Черніговом також є підприємства, робота на багатьох з них має сезонний характер.
Прошу Віктора Голіка пояснити ситуацію, яка сталася з жителем села Новоселівка Чернігівського району, якому не вдалося стати на облік до центру зайнятості: двадцятип’ятирічний Олег Г. (прізвище просив не вказувати) після армії самотужки знайшов роботу у сервісному центрі Чернігова. Пів року працював там без оформлення, а коли зрозумів, що ця робота йому не підходить (зарплата ледь дотягувала до прожиткового мінімуму), почав шукати іншу. Щоб стати на облік до центру зайнятості та отримувати грошову допомогу, він мав надати довідку, що не є членом особистого селянського господарства.
Але таку довідку у сільраді йому не дали, бо у його батьків є ділянка землі для ведення господарства. А він з ними проживає, тому вважається членом такого господарства. «Якби ви прийшли відразу після армії, тоді вважалось би, що особисте господарство не є вашою основною зайнятістю, і на облік вас би взяли. А тепер – ні», - сказали у сільраді.
Віктор Голік пояснив, за яких умов члени особистих селянських господарств можуть отримувати допомогу з безробіття: «Людина, яка пропрацювала відповідний період (більше, ніж півроку), може зареєструватися у службі зайнятості, якщо тільки звільнилася і відразу прийшла до нас. Тоді вважається, що робота в особистому селянському господарстві була не основною. А якщо людина більше, ніж півроку не працювала, виникає питання, з точки зору закону, чим вона займалася в цей період. Можна зрозуміти людський фактор: хтось міг працювати неофіційно, або проходити випробувальний термін, але з точки зору закону вважається, що у неї є ділянка землі для ведення господарства, і робота на ній була основною. У кожній сільській чи селищній раді є книга, в якій записані земельні ділянки. Особа, на яку ділянка записана, є головою особистого господарства, а ті, хто зареєстрований і проживає разом з нею, є його члени».
Виходить так, ніби цей клаптик землі – якась розкіш, через яку селянинові не потрібна грошова допомога. З однієї сторони, будучи членом особистого господарства, селянин вважається ніби зайнятою особою, а з іншої – ця зайнятість ніяк не впливає на майбутню пенсію, бо за неї не йде стаж. Той, хто має земельну ділянку, може стати на облік, якщо прийде до центру зайнятості відразу ж після звільнення з попередньої роботи.
У місті – вакансій більше
Біля Чернігвського міського центру зайнятості, і всередині, відвідувачів більше. Дивляться стенди з вакансіями, заповнюють документи. Ігор, 47-річний чоловік, очікує на свою чергу біля входу до центру. «У центрі проходжу навчання – хочу змінити професію. Працював водієм, але тиск почав стрибати, та й після 47 років водіїв намагаються на роботу не брати, щоб не залишитись безробітним, вирішив перевчитись на зварювальника. Робота водія нелегка. Офіційно платять тисячу, ще півтори дають в конверті. Але через штрафи із зарплати залишається мізер. Габаритна лампа перегоріла в дорозі – вже штраф. Краще працювати на якійсь іншій роботі за півтори тисячі: вийдеш на пенсію – зовсім інша справа. Багато таких водіїв у 50 звільняється, бо вже й здоров’я не для такої роботи».
Директор Чернігівського міського центру зайнятості Олександр Зевченко розповідає про затребувані і не дуже професії, і про умови реєстрації в центрі зайнятості:
- Заявок від роботодавців останнім часом стає більше. Сьогодні затребувані водії з досвідом роботи, продавці, кравчині. Їх ми можемо навчити, а от з лікарями ситуація складніша – їх також не вистачає. Потрібні будівельники середньої та вищої ланки. Якщо раніше було велике будівельне підприємство, де працювало, наприклад, п’ятдесят прорабів, вони брали одного молодого, він між них навчався, і зрештою виходив хороший спеціаліст. А сьогодні маленька будівельна організація потребує прораба, який має досвід. Щоб вирішити питання, ми влаштовуємо молодих спеціалістів на стажування на підприємство, і через три місяці направляємо туди на роботу.
- Яким чином людина, яка звільнилася з роботи, може отримувати матеріальну допомогу по безробіттю?
- Якщо людину звільняють за хуліганство чи п’янство, чи вона за власним бажанням за звільнилась, їй починають платити тільки через 3 місяці перебування на обліку. Якщо звільняється за згодою сторін, їй платять з першого місяця перебування на обліку протягом дев’яти місяців. Той, хто не має стажу роботи, в праві розраховувати на 520 гривень. Якщо людина мала страховий стаж – мінімально 529.
- Представники яких професій найбільше звертаються до центру зайнятості?
- Зараз на обліку стоїть багато бухгалтерів. Хоча на них приходять постійно заявки. Буває, особу з освітою бухгалтера ми посилаємо до роботодавця, той дає йому випробувальний тест, і виявляється, що цей бухгалтер таблички множення не знає. Можливо, це пов’язано з низьким рівнем освіти у наших вузах. Багато приходять менеджерів. Було б добре, щоб той, хто хоче бути менеджером, спочатку закінчив профтехучилище, освоїв процес виробництва, а далі йшов у інститут навчатися на менеджера. А то приходить до нас менеджер. Менеджер чого? Він не знає жодної технології. До 2000 року створювалось багато малих підприємств, всі шукали собі бухгалтерів, юристів, можливо тоді смисл був готувати їх масово. Зараз потреби такої нема. Тому ми проводимо різні заходи у школах, щоб діти зорієнтувалися, що зараз потрібно на ринку праці.
- Багато роботодавців зазначають, що їм потрібен працівник віком до 45 років. Чи не є це дискримінацією? Здається, ніби у нашій державі немає механізму, який би допомагав уникнути дискримінації за віком.
- По закону не брати людину через її вік, чи стать, чи через те, що ця людина інвалід – це дискримінація. Ми повинні всіх направляти на роботу. До речі, у наших анкетах, які заповнюють роботодавці, немає такого питання – бажаний вік працівника. Чисто законодавчо довести, що твої права порушили – дуже важко. Людина може подати в суд, але як вона потім працюватиме в цій організації, якщо виграє? Узагалі ж конфлікт між роботодавцем і найманим працівником має вирішувати інспекція праці».
Вікторія ГАВРИК
Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 19 травня
Зареєструватися в центрі зайнятості та отримати грошову допомогу – це та соломинка, за яку намагаються вхопитися, коли втрачають роботу. Проте з існуючими нині законами це вдається не кожному. І селянам у цьому випадку виявляється важче, ніж жителям міста. 
